Посилення риторики: чи піде лукашенко у наступ на Україну та як відреагують Польща з Литвою

25 вересня 2022, 11:00
Читать новость на русском

Майже водночас із оголошенням у росії мобілізації та із заявами про проведення "референдумів" на тимчасово окупованих територіях в інформаційний простір увірвалася новина про те, що самопроголошений президент білорусі алєксандр лукашенко оголосив про перехід до оборони "за нормами воєнного часу". Але чи означає це, що білорусь піде у наступ на територію України?

Те, що путінські куратори у черговий раз змусили лукашенка натякати на ймовірну безпосередню участь у війні проти України, є цілком зрозумілим. За даними джерел 24 каналу в українських спецслужбах, технології інформаційної боротьби, якими користується кремль, зобов'язували робити підвищення ставок за всіма напрямками.

Дивіться також Знову примарились полки і батальйони: Лукашенко боїться, що у білорусі створять "нову Україну"

Сюди можна включити як проведення "референдумів", мобілізації у росії, так і погрози ядерною зброєю із ударами по нашим об'єктам критичної інфраструктури. Всі заяви білоруського фюрера щодо готовності власної армії цілком логічно вкладаються у ці наративи.

Рано чи пізно білорусь отримає війну

  • Якимось дивом лукашенку вдалося наразі уникнути своєї безпосередньої участі у війні проти України, однак це зовсім не означає, що "мирним" та аполітичним білорусам не доведеться повзати в окопах та вгризатися у землю у сподіваннях, що їх не накриє випущена з HIMARS ракета.
  • У кремлі абсолютно точно розраховують на те, що у певний момент повністю залежний від росії "президент" віддасть наказ на проведення або повноцінного наступу на нашу територію, або ж просто на початок масованих обстрілів вздовж кордону.
  • З урахуванням того, що білоруси здебільшого мовчки відреагували на те, що їх країну перетворили на плацдарм для кривавого наступу, і лише кілька десятків свідомих громадян долучилися до ЗСУ, розраховувати на якийсь опір народу диктатурі не слід. Максимум, що може статися – декілька сотень білорусів у якості протесту прийдуть до в'язниці й "героїчно та добровільно" сядуть за ґрати на 15 років, а Тихановська оголосить про успіхи "залізничного терору".
  • Тож на бажання білорусів воювати глибоко наплювати як путіну, та і лукашенку. Обидва діячі взагалі не беруть у розрахунки те, що народ якось погано відреагує на прийняття непопулярних рішень.
  • Крім того, навіть якщо російське командування зможе успішно провести мобілізацію в оголошеній кількості, це не вплине на появу серйозних змін на лінії фронту. Тому кремль не може не сподіватися на те, що офіційний мінськ в якийсь момент не включиться у боротьбу з Україною.

Тим не менше, лукашенко цілком розуміє, що без якоїсь підтримки з боку свого союзника зайти на нашу територію буде дорівнювати смерті. Адже, як би там не було, армія білорусі є надзвичайно слабкою у порівнянні із ЗСУ. Якщо Сили оборони України надавали по зубах росії, то картопляне військо може вже зараз засипати насіння у ліву кишеню, а пакетик для тіла класти у праву.

Наступ з боку білорусі може завдати Україні багато шкоди

При всьому цьому не можна казати, що вступ ще однієї країни до війни проти нашої держави ніяк не вплине на ситуацію. Навіть слабке військо здатне завдати ворогу чимало непоправних втрат. Крім того, білоруси навряд використатимуть якусь іншу тактику, окрім того самого вогняного валу. Тобто зрівняти із землею кілька населених пунктів їм цілком може вдатися.

Також не треба забувати й про реакцію західних країн на подібне вторгнення. За словами українських спецслужбістів, чим ближчою відчувається перемога України в цій війні, тим більш рішучими є дії наших партнерів. Однак, за деякими даними, путіну не треба розраховувати на те, що, наприклад, сусідні Польща, Литва, Латвія та Естонія сидітимуть мовчки у випадку просування бойових дій біля їх кордонів. Не можна виключати варіант того, що вкрай дружні держави не вирішать провести якусь миротворчу спецоперацію в умовній Волині чи взагалі вздовж власних кордонів. Так би мовити, гарантують свою безпеку, шляхом часткової демілітарізації буремного сусіда.

Варто розуміти, що на відміну від Франції та Німеччини, країни східної Європи геть не бояться росії та її посіпак у наявному вигляді. Тож якщо кремлівський диктатор остаточно послабить своє військо, сміливі країни не вагатимуться через ймовірні наслідки з боку путіна у випадку своєї безпосередньої участі у бойових діях.

Не можна виключати й залученості у війні Литовсько-польсько-української бригади, особовий склад якої ніяк не проти примусити лукашенка до миру. І зовсім не факт, що цей потужний підрозділ увійде до білорусі саме через наші кордони, а допомогти своєму союзнику в цьому випадку кремль ніяк не зможе.