Чи допустить Білорусь помилку історичного масштабу

Ризики зростають

Проміжний варіант реагування із застосуванням строковиків не гарантує результат через брак у них військового досвіду та необхідність формування значного угрупування до 50 тисяч осіб. Саме такі орієнтовні оцінки кількості військових, яких Росії доведеться застосувати, щоб витіснити українські війська з Курської області.

До теми Що насправді означає заява про збільшення білоруських військ біля України

У таких умовах потенційним виходом з ситуації могло б стати залучення білоруської армії у прямі бойові дії для того, щоб не відривати основні російські війська з Донецького напрямку.

Крім того, фіксується розширення білоруського військового контингенту на кордоні з Україною, куди стягується важка військова техніка, системи залпового вогню та інше.

Ризики зростають, однак чи варто очікувати того, що білоруське військово-політичне командування переступить ще одну "червону лінію" і піде на бойові зіткнення з українською стороною під тиском Кремля та під приводом виконання зобов'язань в рамках союзної держави?

Чи піде Білорусь на ескалацію

По-перше, білоруське суспільство критично засуджує подібні дії, тому це може призвести до нової хвилі протесту всередині Білорусі. Різноманітні сигнали свідчать про те, що і самі білоруські військові не зацікавлені брати участь у війні, яку розпочала Росія.

Подібні обставини змушують задуматись і самого Алєксандра Лукашенка чи варто жертвувати власною безпекою і штовхати країну в дестабілізацію. Попри демонстративну риторику і нагнітання ситуації на кордоні, складається враження, що він дотепер намагається уникнути подальшого втягування в агресію проти України, оскільки це стане кінцем його політичної кар'єри.

По-друге, рівень ризиків для Білорусі надзвичайно високий. У відповідь Україна матиме повне право на удари по військовій чи енергетичній інфраструктурі. Це не просто підніме рівень ескалації для білоруської сторони, але й спричинить повний колапс всередині країни.

Цікаво Історія помилок і втрачених можливостей: перспективи розвитку відносин України з Індією

По-третє, потенційні входження білоруських військ у війну, не змусять очікувати на реакцію коаліції підтримки України. Важко очікувати, що НАТО прийме рішення більш радикальні, ніж посилення військово-технічної допомоги, але один з найближчих українських партнерів – Польща – зберігає достатньо вагомий інструмент впливу, який зможе миттєво застосувати. Мовиться про повне блокування сухого порту в Малашевичах, що є важливою транзитною артерією китайської продукції на європейський ринок.

Польське керівництво вже порушувало вказане питання у ході візиту в Пекін президента Анджея Дуди. Китайська сторона не зацікавлена у тому, щоб такий сценарій був реалізований.

По-четверте, китайський фактор. Як мінімум через бажання зберегти власні експортні маршрути, в Пекіні не виражають оптимізму з приводу подальшого втягування Білорусі у війну. Китайський політичний істеблішмент активізував контакти з білоруськими колегами, й у Мінську Китай розцінюється як єдина перспектива альтернативна Росії.

Читайте також Україна може однією операцією зруйнувати російську політику

Нова хвиля ескалації у війни коштом Білорусі та подальші наслідки з блокування китайських торгових маршрутів у ЄС через білоруську територію можуть значно зменшити інтерес Пекіну до розвитку економічного співробітництва з Білорусією. Навряд чи Лукашенко та його оточення хотіли б подібного розвитку ситуації.

Підсумовуючи усі об'єктивні обставини можна сподіватись, що Білорусь утримається від помилки, а розширення військової присутності залишатиметься елементом інформаційно-гібридної війни, спрямованої на відтягування уваги українського військово-політичного командування.

Звичайно, білоруські збройні сили перебувають під значним російським впливом. У їхніх лавах є генералітет першочергово орієнтований на інтереси Кремля, що суттєво підвищує рівень загрози. Проте, несприятлива зовнішньополітична кон'юнктура і позиція Китаю, а також чітка демонстрація небажання білоруського народу стати жертвами російських інтриг і агресії посилюють стримані сподівання на те, що у Мінську уникнуть ще однієї помилки історичного масштабу.