Розтинали тіла та страчували: як японці тестували біологічну зброю на полонених та дітях

В стінах таємних лабораторій піддослідним кололи щеплення з гонореєю та сифілісом, дослідники розтинали їхні тіла вивчаючи вплив хвороб і вірусів на організм. Так японці готувалися до хімічного бомбардування Китаю. Про це – у програмі "Конфлікти" на 24 каналі.

Перша частина Вистрілювали очі і кололи інфекції: як японські науковці ставили досліди на полонених військових

Біологічна зброя

Під керівництвом японського мікробіолога Шіро Ішіі дослідження біологічної зброї стали пріоритетом для країни. ЇЇ планували використати не тільки проти Піднебесної, а й Радянського Союзу і США. Науковців цікавили різні хвороби. Як їх створити, як їх контролювати і як доставити у потрібну точку на полі битви?

Протестувавши віруси у своїх лабораторіях науковці із 731 підрозділу почали потрохи виводити патогени за межі дослідницького комплексу. Наприклад поселяли бактерії хвороби чи віруси в цукерки. Потім уже "інфіковані" солодощі японські солдати роздавали китайським дітям на вулицях.

Жертвами стали діти / Фото International

Смерть забирала спочатку дитину, потім всю сім'ю інфікованого. Потім їхніх сусідів і так далі, розповсюджуючись містом із геометричною прогресією. Перевага такої тактики була в тому, що цивільні й не підозрювали що стали жертвами біологічної атаки. Та й до того ж гонорея, сифіліс, чи дифтерія не були добре досліджені. Більшість заражених помирали від безвиході та без належної допомоги.

Страта людей і "доставка" інфекцій

Підрозділу 731 було наказано страчувати тих людей. Щоб ефективно застосувати уже досліджені віруси, потрібно було розробити методи й способи доставки. Вчені почали тестувати свої розробки на тваринах. Наприклад, спочатку планувалося доставляти чуму дворовими собаками. Але вони винайшли простий і надійний метод.

Розроблялися бактерії чумних мікробів. Коли їх винайшли, почали думати як би їх можна було застосувати. Тоді в хід пішло розведення лабораторних бліх. Планувалося насадити їх на щурів. Потім щурів мали випустити на волю, а далі все пішло б своїм ходом,
– розповів колишній член Підрозділу 731.

Частину заражених бліх планували скинути за допомогою повітряної кулі над позиціями американців. Однак, план провалився. Адже кулю було видно за кілька кілометрів, а невідомий летючий об'єкт біля військової бази американці зі стовідсотковою імовірністю ліквідували б.

Масштабні атаки

Готуючись до масштабних атак на Китай, японським науковцям залишалася остання стадія випробувань – тестування біологічної зброї на відкритих полігонах. Для цього вони набирали ув'язнених і виводили їх на полігони. А щоб полонені не втікали, їх намертво прив'язували до стовпів. Потім над ними пролітав літак, скидаючи бомбу, або розпилюючи інфекцію над полем приречених.

Вони прив'язували людей до стовпів і бомбардували їх. А бомби були із біологічною зброєю. Так вони дивилися що буде із людьми після вибуху і які наслідки для організму. Вони досліджували не тільки ушкодження від вибуху, а й ефективність вірусу на ще живий організм.

Прив'язували людей до стовпів і бомбардували / Фото Tumblr

Щоб перевірити вплив, усіх піддослідних розміщували на різних відстанях від епіцентру ураження. Хтось був голим, комусь давали маску. Одних одягали у спеціальні захисні костюми, а інших садили у військові шатра і бункери, імітуючи укриття.

Агонія після зараження тривала від 1 до 10 днів. Усе залежало від того, наскільки близько вони були до епіцентру вибуху чи ступеня інфекції. Не виживав після таких дослідів ніхто. Після того як їхні тіла уже забирали зі стовпів, їх або ховали у братських могилах, або везли в лабораторні комплекси де спалювали у спеціальних печах. Для організаторів головною задачею було не заразитися самим. Адже у разі такого інциденту – своїх не було.

Досліди на цивільних

У 1940 і 1941 роках японці вперше вирішили відкрито випробувати свої розробки на цивільних китайцях. Під роздачу потрапили щонайменше 11 міст і сіл. На літаках низького польоту, авіація розпилювала патогени. Скидала пакунки зі щурами, зараженими чумними блохами.

Підрозділ 731 страчував людей / Фото з відкритих джерел

Заражала колодязі й цілі водойми тифом і паратифом. Люди не знали ні куди тікати, ні як лікувати заразу. Ті, кому вдалося вижити, згадували біологічні атаки із жахом на очах. Наслідки тих подій залишилися із ними протягом десятків років.

Довідка. Жертвами японської програми із розробки хімічної й біологічної зброї стали понад пів мільйона людей. Понад 3 тисячі загинули у лабораторіях, сотні тисяч померли внаслідок розпилення хвороб.

Це тільки ті дані, що вдалося зібрати радянським і американським військовим після війни – приблизні оцінки. Та реальних цифр досі ніхто не знає.

Більше про злочинні досліди – дивіться у відео програми.