Попри сучасні заходи безпеки у шахтах аварії чи пожежі таки трапляються

Звичайні пожежники тут не допоможуть. Що відбувається, якщо така неприємність таки сталася у підземеллі?

Ми перебуваємо у німецькому шахтарському містечку Герне. Сьогодні субота, в шахті здійняли навчальну тривогу. Сигнал активується через комп’ютер, розташований у шахті. Зафіксовано перший рівень небезпеки. У рятувальних бригадах у Герні загалом - 80 бійців.

“Я знаю цих людей з тренувань та бойових завдань і, звісно ж, ми залучаємо до роботи молоде покоління, щоб вони змогли отримати потрібний досвід для реальних завдань”, - каже гірник-рятувальник Волкер Камінскі.

Кожна шахта має свою бригаду. Загалом у Німеччині близько 2 тисяч гірників-рятувальників. Іноді вони ризикують власним життям.

“Гадаю, тут кожен серйозно ставиться і до роботи, і до того, що може трапитись. На мою думку, кожен повинен в середині трішки боятись”, - сказав Волкер.

10 хвилин - і вони вже в шахті. Камінскі з командою спускається на 1000 метрів. Під землею бригада повинна діяти обережно, тож дим вони зустрічають у повній готовності.

Щоб робота під землею взагалі була можливою, гірників постійно забезпечують свіжим повітрям. Застояне ж витягується через вентиляційну шахту. Труба, якою подається свіже повітря, виконує водночас функцію охолодження, адже температура під землею зростає.

Вугілля добувають на глибині 1,5 км. Німецькі копальні щороку видають на гора 26 млн. тонн цього “чорного золота”. Завдяки надсучасній електроніці та комп’ютерним технологіям німецькі шахти мають репутацію найбезпечніших у світі. Високі технології замість ручної роботи застосовують також в особливо небезпечних зонах.

Працівники “живуть” тут за правилами техніки безпеки. Щоб уникнути імовірного спалаху, спеціальні сенсори контролюють стан обладнання.

Електросистеми є вибухостійкими і автоматично вимикаються, якщо перегріваються. Аби у повітрі не назбирувалася легкозаймиста суміш з вугільного пилу, його обробляють спеціальними засобами. Водні бар’єри у шахтах запобігають подальшому поширенню вибуху. Вибухова хвиля розриває ці ємкості і вода заливає полум’я.

На безпечній від місця аварії відстані команда узгоджує план дій. Голова постійно контактує з керівництвом рятувальної операції, що перебуває на поверхні.

“Нам потрібно зібрати багато інформації, яку нам надають вимірювальні прилади, шахтарі та рятувальники під землею. Тоді нам потрібно це все проаналізувати”, - каже керівник операцією Георг Брессер.

Керівництво повідомляє бригаді, що вимірювальні прилади у шахті зафіксували підвищений рівень чадного газу. Це вказує на пожежу. До того ж, за легендою тренувань, зник працівник шахти. Без апаратів для підтримки дихання у таких випадках не обійтись.

Тривалість перебування команди рятувальників під землею залежить від температури та вологості. Видимість погана, температура 44 градуси. Часу небагато! Спеціальна камера шукає зниклого гірника.

Під землею неможливо зробити штучне дихання рот в рот. Шахтар має на собі дихальний апарат, який перетворює чадний газ на вуглекислий, якщо в шахті пожежа. Служби невідкладної допомоги на землі одразу ж проінформували про потерпілого, щоб ті були готові оперативно надати йому допомогу.

За цей час на шахту прибув додатковий загін рятувальників. Пожежу потрібно якнайшвидше загасити, щоб не спалахнули вибухонебезпечні гази. А це вже не лише загрожуватиме життю працівників, а ще й спричинить величезні фінансові збитки. Якщо шахта припинить свою роботу бодай на один день, буде втрачено кілька тисяч тонн вугілля.

Центральний офіс гірників-рятувальників відпрацьовує навчальну тривогу щонайменше раз на рік. Сьогодні випробування завершене, члени бригади можуть відпочити.