Псевдоматері, псевдоветерани, псевдобійці та інші фріки-спекулянти на війні на Сході

Агресор може намагатись виграти війну по-різному. Він може обстріляти територію чужої країни з "ГРАДів", відправити тисячі своїх солдатів, озброїти місцевих, попередньо сформувавши образ внутрішнього ворога, а може всередині країни створити ілюзію громадянського бунту, незгоду з діяльністю політичного чи військового керівництва, або навіть фейкові громадські рухи, які впливають на силові структури.

Всі ці методи, задовго до початку агресії року, почала використовувати Росія. А уже навесні 2014 року в різних регіонах України розпочались так звані "антивоєнні мітинги".

Умовно їх можна розділити на декілька категорій:

– акції проти мобілізації в Україні;
– заклики зупинити війну, де за кремлівськими стандартами, її називали громадянською.
– мітинги на "захист "мирних громадян Донбасу".

Читайте також: Як та чому утворився Іловайський котел

Російські медіа розповідали про тисячі людей, які нібито виходили протестувати проти військових дій на Донбасі в різних містах України. Але реальність була трошки іншою.

Здебільшого мітинги відбувались під керівництвом різних незрозумілих організацій. Однією з них була "Антивійна", заснована у березні 2014 року: за місяць до початку антитерористичної операції. Схоже, що її засновники щось знали іще тоді.

Керівник "Антивійни" Вікторія Шилова – в минулому депутат Дніпровської облради від партії регіонів. У 2014 році вона записала кілька звернень, які розігнали російські ЗМІ.

У серпні 2014 року вона поїхала на конференцію в Ялту в якій брали участь відомі сепаратисти Олексій Мозговий та Денис Пушилін, а також радник президента Росії Сергй Глаз'єв.

У березні 2015 року Шилова була єдиним представником України на "Міжнародному консервативному форумі" неофашистських партій з різних країн у Санкт-Петербурзі. Крім неї на тій конференції було багато цікавих експонатів.

Найсмішніше полягає у тому, що у цей самий час антифашистський мітинг жителів Петербургу був розігнаний російською міліцією.

Проте найбільшу пізнаваність Шиловій принесла зустріч з Захарченком в Донецьку в грудні 2014 року. Тоді він зустрічався з так званими "солдатськими матерями". Скільки солдатів народила Шилова і де вони воювали – достеменно невідомо.

Читайте також: Втрата Савур-могили: звідки виник та куди зник "монарший офіцер" Гіркін

У 2017 році Шилова продовжує продукувати однотипні заяви, що матері українських полонених виступають проти війни на Донбасі. На жаль, Шилова досі на волі, не зважаючи на провадження проти "Антивійни", відкрите прокуратурою.

Ще одна організація, яка в 2014 році позиціонувала себе як антивоєнна – "Матері України", голова організації – Галина Запорожцева. Перші згадки про них з’явились на початку 2014 року. Запорожцева говорила, що організація виникла через необхідність допомоги "Беркуту" та внутрішнім військам під час Майдану.

На російському телебаченні вона розказувала про "громадянську війну", державний переворот та Одеську Хатинь та інші штампи російської пропаганди

Організацій, подібних до цих, багато, якісь із них проводять мітинги "проти війни", "за мир", "за третій майдан", "за ковбасу", "за бакс по п’ять" А якісь приєднуються до путінських флешмобів. Найвідомішим з яких став "Безсмертний полк".

Очолюваний Путіним, загальноросійський, обов’язковий для бюджетників марш на 9 травня. Марш на якому перші особи Росії, а також окупованих Криму, Луганську та Донецьку, одягають на себе колорадські стрічки та несуть портрети Сталіна, Миколи ІІ, "Мотороли" та "Гіві" вулицями міст. Цей флешмоб проводився і у Києві уже під час війни.

Його організовувала, заснована у 1987 році "організація ветеранів України", яку тривалий час очолював багаторазовий депутат від комуністів Петро Цибенко. Він народився у 1949 році і відмовляється казати, ветераном чого він є. Але точно не ІІ світової війни (він тоді іще не народився) і точно не АТО (бо в осередках його організації легше було побачити портрет Сталіна, ніж воїна АТО). На його організацію щороку виділялося понад мільйон гривень коштів і це тільки з центрального бюджету. Бюджету України.

І таких псевдоветеранських організацій багато. Ветерани невідомо чого існують на папері. На їхню статутну діяльність виділяються державні кошти. Вони їх освоюють. Проводячи мітинги, купуючи гвоздики по 200 гривень, займаючись професійною імітацією громадянського суспільства та лізуть в громадські ради органів центральної влади і особливо силових.

Вони навіть змогли створити Громадську раду при Міністерстві оборони, в якій немає жодного волонтера чи незаплямованого АТОшника. Але представники таких організацій як: "Україна космічна", "Фонд культури та мистецтв України", "Екологія та соціальний захист" та подібні їм беруть участь в установчих зборах і обирають склад громадської ради.

Одним з головних ляльководів у цьому цирку називають відставного генерала Віктора Палія, який регулярно їздив до Росії та захищав георгіївські стрічки.

Читайте також: Росія дістала з кишені ножа: коли бійка переросла у бійню

Соратник Палія Олег Мартинов на різних ефірах називав себе: керівником розвідки Донбасу, учасником боїв за Іловайськ, командиром альфи та партизанської групи тіні. Його зустрічали з зіркою героя на грудях. Проте ґрунтовна розмова з реальними ветеранами для нього закінчилась так:

Інший посіпака Палія, а іще зовсім недавно громадянин Росії, Анатолій Кремнєв називає себе: генерал-полковником (правда не уточнював чого саме), генеральним секретарем" Національної Ради козаків України ", незрозуміло ким у незрозуміло яких ГОшках з довгими та пафосними назвами, а також директором видавництва книги "Козацьке Братство" Лицарі України ".

Гібридна війна породжує гібридну зброю. І я просто хотів показати як розпалювання ворожнечі в середині країни, проведення мітингів за припинення спротиву агресії, просування відвертих фріків та українофобів у громадські ради при центральних органах влади стають іще одним зі способів протистояння.

Мої блоги іноді критикують через їхню аполітичність. Я і правда ставлю своєю ціллю висвітлення подій, які так чи інакше вплинули на війну, не спекулюючи на цій трагічній темі заради політичних змін. Війна – це занадто складна і фундаментальна тема, щоби забруднювати її лізучи в огидне сьогодення нашої політики.

Але цього разу я таки зроблю виняток. Тому що через псевдоветеранські громадські організації кожного року крадуться сотні мільйонів гривень з центрального та місцевих бюджетів. У кращому випадку вони крадуться чиновниками і фейковими активістами. У гіршому на них проводяться флешмоби на кшталт "Безсмертного полку".

Це можна зупинити. І для цього потрібна лише політична воля. Одне рішення Кабміну здатне відрізати ці організації від фінансування і надалі здійснювати його на проектній основі через відкриті конкурси. І якщо з міністром соціальної політики мені усе і давно ясно. То я би дуже хотів почути думку пана Гройсмана.