Путін провадить інформаційну та гібридну війну проти ЄС, – німецький публіцист

Як ці волевиявлення в провідних країнах світу вплинуть на майбутнє України? Про це журналіст сайту "24" розпитав німецького публіциста Вольфганга Темпліна.

- Чи це тенденції у світі – перемога Трампа, "брексит"? Деякі аналітики кажуть, що це антиелітарний "бунт мас", перемога страхів і популізму, крах ліберальної ідеї та демократії в країнах Заходу…

- У Німеччині та на рівні ЄС виникли проблеми після "брекситу" та перемоги Трампа. Невідомо, як тепер будуть вибудовуватися відносини з нашим головним союзником – США. Додайте до цього кризу з мігрантами, непевність у єврозоні – голова йде обертом. Але для України важливіше, як далеко піде Путін у своїй агресії проти вас. Справді, ризики зросли після цих двох несподіванок, але наразі не критично.

У Німеччині багато людей не розуміють, що Путін воює не лише проти України. Він провадить інформаційну та гібридну війну і проти ЄС, прагне розвалити Євросоюз. Кремль б’є по наших цінностях, ставить їх під загрозу. У ЄС мало хто точно знає, що можемо зробити у відповідь, як чинити ефективний опір, протистояти цим підступним ударам Путіна. Без вирішення цього питання, не зможемо вирішити інші проблемні речі. Тому для Євросоюзу війна Росії проти України, окупація Криму, мають залишатися ключовою проблемою, бо це зазіхання на безпеку в Європі.

- Які настрої переважають у німецькій еліті щодо вирішення донбаського питання? Чи раптом не втомилися там від проблемної України? Чи бува не переважають наміри залишити Україну сам на сам проти Росії?

- Суспільство, еліти та політичні сили в Німеччині – розділені. Мені важко точно оцінити цей поділ, не знаю процентного співвідношення, але здається, що йдеться про 50 на 50 щодо підтримки України і бажання вести справи з Росією, як це було й до війни, наче нічого не сталося. Як журналіст, я – великий прихильник України, але знаю, що це важка справа в Німеччині, бо в нас сильне російське лобі, потужно розвинене економічне, медійне російське лобі. Багато людей в ФРН симпатизують Путіну і Росії. У нас та по цілому Євросоюзі це накладається на таку проблему, як популізм в суміші з крайньою лівою і правою риторикою.

Проте канцлер Ангела Меркель – розумна і розсудлива жінка. Вона абсолютно виступає на українській стороні (у Німеччині править коаліція ХДС/ХСС на чолі з Меркель та проросійськими соціал-демократами на чолі з главою МЗС ФРН Франком-Вальтером Штайнмайєром – "24"). На щастя, Штайнмайєр не має першого голосу у цьому хорі.

- Чи після парламентських виборів у Німеччині восени 2017 року Меркель має шанси вчетверте від 2005 року зайняти пост канцлера?

- Меркель – досвідчена, сильна та інтелігентна жінка, яка багато чого навчилася за роки при владі. Вона показала себе якнайкраще за цей період. Не завжди був її прихильником, але вона так багато навчилася, що стала просто прикладом росту політика.

Проте маємо ризик формування після виборів коаліції соціал-демократів і "Зелених". Це не було б добре ні для Німеччини, ні, тим паче, для України. Така коаліція буде радше провадити більш проросійську зовнішню політику. Також маємо шанс на коаліцію ХДС/ХСС і "Зелених", що теж було б не найкращим варіантом для України.

- А до чого може допровадити ріст популістичних крайніх правих сил у ЄС? Цим, власне, наче користується Путін…

- Це може завершитися глибокою кризою і розвалом Євросоюзу. На цьому старається зіграти Путін, і ми йому, на жаль, дозволяємо. Москва підтримує фінансами та іншими ресурсами крайні популістські сили в ЄС. Кремль дає їм гроші у Франції, Німеччині та в інших країнах. Це серйозна загроза, але надіюся, що в нас, у Німеччині, демократія настільки стабільна, що подолаємо цю атаку. Надіюся, у Франції на президентських виборах теж не переможе ультраправа Марін ле Пен. Надіюся, в усіх країнах Євросоюзу, а також в Україні, популістські сили не прийдуть до влади, бо це загрожує майбутньому ЄС, його цінностям, демократії, відкритим кордонам і лібералізму.

- Як буде виглядати Євросоюз без Великої Британії? Яка візія ЄС переможе?

- Політики та експерти ЄС працюють над цим. Існує кілька версій того, як має виглядати майбутня єдина Європа після "брекситу" та внутрішніх реформ. Можливо, це буде більш єдиний ЄС із водночас сильнішою регіональною владою. Може, до ЄС приєднаються, як нові окремі країни, Шотландія та Північна Ірландія. Досі достеменно не відомо, як саме може виглядати майбутній Європейський Союз.

- Що може дати для ЄС Україна, яка так прагне приєднатися до цієї Спільноти?

- Україна може показати ЄС, як країна у надзвичайно тяжкій ситуації здатна давати собі раду, знаходить сили боротися з викликами для державності, реформує неефективну економіку, бореться з корупцією. Якщо Україна виявиться успішною, то стане хорошим прикладом для всього ЄС, щоб знову повірити в себе, в диво, яке завжди можливе завдяки нам самим.

- Чи буде Берлін продовжувати тиснути на Київ, щоб тут продовжувалися реформи?

- Так, буде продовжувати, бо ЄС потрібна стабільна, процвітаюча та сильна Україна, яка в майбутньому не буде створювати проблем. Бачу наміри продовжувати цей процес. Задля допомоги Україні працюють також суспільні ініціативи із Польщі та Німеччини. Я хотів би, щоб ця допомога для України була більшою ефективною. Пробуватиму з рівня німецьких суспільних ініціатив тиснути на Берлін, аби він ефективніше працював з Києвом, щоби на Донбас навідувалися спеціальні місії та розповідали про ситуацію там, а також про ситуацію в Україні.

- Які перспективи України в ЄС? Чи можлива інтеграція в Євросоюз такої великої, але бідної країни з безліччю проблем?

- У тривалій перспективі – так. Інтеграція України та вирішення її проблем – цілком можливі. Бачу шанси на це. Це було б корисно не лише для України, але й для Євросоюзу. Україна – це також величезний людський, економічний, геостратегічний потенціал, ключ для перетворення РФ в нормальну європейську державу. Якщо Україна буде розвиватися і крок за кроком зближуватися з Євросоюзом, то це буде найкращим прикладом, що щось можливо змінити і в Росії.

Сьогодні Україні потрібно подолати ерозію корупції та встановити верховенство права в державі. Тут конче слід провести деолігархізацію. Це важко зробити, але можливо.

Нині їхав у таксі. Таксист мені каже, що тут ніколи нічого не зміниться. Заперечую йому, що тут вже багато змінилося за останні три роки. Ми, в ЄС, чекаємо на Україну, яка вірить, що можливо змінити країну, і робить для цього все можливе. Без цього нічого не вдасться зробити.

ДОВІДКА
Вольфганг Темплін – правозахисник, публіцист.
Народився в німецькому місті Єні 25 листопада 1948 року. У 1966-1968 роках здобув фах бібліотекаря. У 1970-1974 роках вивчав філософію в університеті імені Гумбольдта в Берліні. У 1970 році вступив до правлячої Соціалістичної партії НДР, а в 1973-1975 році працював на розвідку НДР – "Штазі". У 1977-1983 роках працював в Центральному інституті філософії Академії наук НДР і брав участь в роботі груп із захисту прав людини. Влада позбавила його можливості отримати ступінь доктора, тож покинув Соцпартію. Працював прибиральником, лісником і на інших фізичних роботах. У 1985 році виступив співзасновником групи захисту прав людини "Ініціатива за мир та права людини", брав участь у виданні нелегальних газет. У його помешканні збиралися дисиденти НДР. У 1988 році був арештований разом із дружиною та іншими діячами опозиції. Був висланий до ФРН. Після об’єднання Німеччини повернувся в НДР. Із початку 1990-х працює публіцистом.