"Ми не на боці добра": пошарпані й перев'язані російські полонені розповіли про наступ ЗСУ

Близько 20 російських піхотинців тулилися в гаражі. Їхній одяг смердів. Вони чекали, поки охоронці переведуть їх до "в'язниці". The Wall Street Journal поспілкувались із захопленими у полон окупантами. 

Дивіться також У руках України карти, які потрібно розіграти: CNN про "поступовий" контрнаступ ЗСУ

Російські окупанти у полоні ЗСУ на Запорізькому напрямку / Фото Сергія Коровайного для The Wall Street Journal

Перші бої у ході наступу ЗСУ стали буквально потоком російських полонених. Багатьох з них, ймовірно, з часом обміняють на українських солдатів, які потрапили в полон до росіян.

Російські солдати, які проїжджали через Донеччину, здалися після жорстоких перестрілок, коли українські війська атакували першу лінію оборони. ЗСУ досягли невеликих, але стабільних успіхів на цьому напрямку.

ЗСУ ще не досягли головної російської оборонної лінії. Штурми передових позицій призвели до значних втрат, зазначають військові, які беруть участь в наступі.

Але російська піхота, якій доручено стримувати атаки, зазнає значно більших втрат,
– кажуть бійці з обох сторін.

Одкровення окупантів 

Полонені, які розмовляли з журналістами з The Wall Street Journal, описали моральний дух російської сторони як "низький". Окупанти, згадані в цій статті, розповіли про свою добровільну здачу в полон, що в Росії є злочином.

Стрілець Анатолій розповів, що військові в його підрозділі майже не розмовляли один з одним, чекаючи наступу українських військ. "Кожен мовчав, думав про щось своє. Нам було дуже страшно. Ніхто не хотів помирати. Ми сподівалися, що контрнаступу не буде", – зазначив він.

Росіяни переважно добровільно здаються у полон / Фото Сергія Коровайного для The Wall Street Journal

Анатолій – контрактник з гірського Алтаю, з Сибіру, до того як піти на війну, працював будівельником. Каже, що пішов воювати, бо так зробили його друзі та знайомі. І мовляв, піддався російській пропаганді, яка говорила, що "Україна погана, що тут нацисти". Спершу був водієм, ремонтував машини й перевозив операторів безпілотників, але місяць тому отримав наказ зайняти передову позицію в лісосмузі на лінії фронту на Донеччині.

"Два дні було тихо, але потім почався сильний штурм. Все стало хаотичним, всі почали бігати", – розповів Анатолій. Далі штурм, загиблі побратими і він здався у полон до ЗСУ. 

Серед полонених росіян були як професіонали, так і призовники й найманці, представники етнічних меншин Сибіру, мешканці Санкт-Петербурга і Владивостока. Багато хто був одягнений у подерту форму. Деякі були перев'язані.

Росіяни бояться розстрілу своїми ж під час відступу 

Антон – із новоствореного підрозділу "Штурм Z", отримав осколкові поранення голови та кінцівок у березні, але командир наказав йому та іншим пораненим повернутися на фронт.

Російські полонені деморалізовані і часто поранені / Фото Сергія Коровайного для The Wall Street Journal

За словами окупанта, бійцям "Штурму Z", зазвичай завербованим засудженим, ув'язненим, не дозволялося відступати під страхом бути розстріляними власним "заградотрядом".

Моральний дух досить низький. Ми постійно перебували на позиціях без ротації. Виявилося, що за документами нас мали замінити ще місяць тому, але цього не сталося,
– розповів інший полонений Дмитро – призовник із російського Далекого Сходу.

Окупант розповів, що його відправили на донецький фронт після мінімальної підготовки. Його підрозділ, який утримував одне з прифронтових селищ, не мав екіпажів для деяких танків і бронетранспортерів.

Дмитро сподівається, що його не відправлять назад до Росії в межах обміну полоненими. "Так, як зараз працюють структури ФСБ в Росії… Тому якщо у мене буде можливість, я відмовлюся від обміну", – сказав він.