Невідомість: про що мовчать кандидати в президенти?

Володимир Зеленський просто води в рот набрав. Штаб огородив його від спілкування з журналістами і телепублікою. Хто він такий і які в нього наміри досі неясно. З Петром Порошенком склалась протилежна історія: хто він – ясно давно, 5 років помилок очевидні, а от як він їх виправить, ставши раптом президентом вдруге – таємниця.

Читайте також: Перші 10 рішень Зеленського: що зробить та кого призначить кандидат у разі перемоги

Щоб почути відповіді на всі ці гострі питання, 24 канал вже два тижні кличе обох кандидатів на інтерв'ю – і офіційними запитами, і моїми відеозверненнями... Та у штабах – лише багатозначно посміхаються, напружено відмовчуються і неофіційно відмовляють. Що ж доведеться давати відповіді самому.

Володимир Зеленський

Виборці Зеленського – дуже неоднорідна аудиторія. Зовсім різні соціальні групи, з різними проблемами і запитами, різними поглядами і переконаннями. Їх об'єднує чи не єдине – ненависть до діючої влади, бажання змін і нових облич.

Володимир Зеленський / Фото Getty images

Щойно Зеленський почне говорити і давати чіткі відповіді на чіткі питання – його підтримка почне танути, як сніг на сонці. Адже частина його прихильників зрозуміє, що Зе не такий вже "їхній" кандидат. Одні з нас хочуть миру, а інші – перемоги. Одним потрібні низькі податки, а іншим – соціальні гарантії. Одним – якісні державні послуги, іншим – активне втручання держави в усе і тотальний контроль. Тому кожна відповідь по суті буде відсікаті частину виборців Зеленського. Ну і врешті ораторські здібності Зеленського-політика теж викликають сумніви. Тому відповідей немає і до виборів, мабуть, не буде. Хоча питань є чимало.

Питання перше: зв'язки з Коломойським

Тим, кому зв'язки Зеленського і Коломойського вважалися неочевидними і неймовірними, вже декілька журналістських розслідувань вказали на ознаки їх наявності: люди Коломойського працюють у штабі Зеленського, його охороняє фірма Коломойського, а сам Зеленський нещодавно літав разом з людьми Коломойського в країну і місто, де перебуває олігарх. І це якщо просто не згадувати про багаторічну дружбу між олігархом і шоуменом та їхні борги один одному. Та власне те саме "новорічне звернення" Зеленського на 1+1, який належить Ігорю Валерійовичу, було б неможливим без згоди власника "плюсів".

Один з найбагатших бізнесменів країни, Ігор Коломойський, за останні 5 років втратив дуже багато. Ще недавно він контролював видобуток нафти, її транспортування, переробку і продаж через велику мережу АЗС. І ось... Втративши лояльний менеджмент у державних і напівдержавних нафтових підприємствах, "приватівці" зазнали величезні втрати.

Другим ударом по бізнесу "дніпровських" став ринок авіаперевезень: ще недавно Коломойський був на ньому монополістом і міг "економити" на податках. І раптом контроль над державним регулятором у галузі у Коломойського відібрали, а на ринок запустили дешеві лоукости.

Ну і, звісно, націоналізований "Приватбанк". Який дніпровський олігарх вже намагається повернути через суд або отримати компенсацією у $2 млрд. Чи зможе Коломойський домогтися свого? Заодно помстившись діючому президенту за принизливе звільнення і образи? Враховуючи тісний зв'язок кандидата в президенти Зеленського та Коломойського, простої відповіді "нас нічого не пов'язує" – замало. Країна повинна мати гарантії того, що через тиждень після інавгурації державний бюджет не втратить мільярди доларів через такий зв'язок.

Читайте також: Що відбулось біля штабу Зеленського?

Питання друге: Донбас

Чи є у кандидата Зеленського план вирішення конфлікту на сході країни і повернення анексованих і окупованих територій?

Наразі пролунали дві пропозиції – залучення до Нормандського формату гарантів Будапештського меморандуму та введення на Донбас миротворців (певно, миротворців ООН – так званих "блакитних шоломів"). Чи зможуть Британія і США вплинути на Росію у переговорній групі? А якщо відмовляться взагалі, що тоді? У штабі Зеленського кажуть, що миротворців їм взагалі хтось вже навіть "пообіцяв". От тільки рішення про їх введення приймає Рада Безпеки ООН. А там Росія з правом "вето".

Володимир Зеленський та його команда

Однак про миротворців говорить і чинний президент. Як і про продовження Мінського процесу і мирне врегулювання. Що ж нового у пропозиціях кандидата Зеленського?

Питання третє: програма кандидата

Вона "багатовекторна", як колись зовнішня політика Кучми. З однієї сторони – це податкова лібералізація. З іншої – підвищення соціальних стандартів. З однієї – якісні державні послуги, з іншої – зменшення апарату чиновників. Та світ влаштований за тими самими правилами: нічого не зникає нікуди і з пустоти не береться. Якщо збільшити витрати на соціалку і зарплати – треба збільшити і податки. Якщо ж зменшити податки – доведеться зменшити і витрати. Тобто пропозиції суперечать одна одній. Як тоді їх можна реалізувати?

Питання четверте: де межа повноважень президента?

Значна частина пропозицій і обіцянок Зеленського, його команди і пунктів програми не входять в повноваження президента взагалі. Президент – це Збройні сили, СБУ, ГПУ, Міністерство закордонних справ, Нацбанк. Не зарплати і пенсії, не електронний документообіг і не "комуналка". Все це – робота парламенту і Уряду. А там Зеленський поки що команди немає. До осінніх виборів не буде. І не факт, що буде потім. Як він планує реалізовувати обіцяне?

Питання п'яте: команда

Хто прийде разом з Зеленським в Адміністрацію президента? Він обіцяє до 21 квітня назвати імена цих людей. Але поки мовчить. Саме від них буде залежати реалізація політики президента і відповіді на головні питання, непрості і важливі. І за 10 днів до виборів ми все ще не знаємо їхніх імен. А до тих, що знаємо, – є питання.

Чого очікувати, якщо Володимир Зеленський таки буде президентом? Це стане ясно тоді, коли пролунають перші призначення. Можливо, саме тому їх досі й немає? І не буде до останнього моменту. А тому в умовах такої невизначеності станом на зараз від Зеленського та його команди можна очікувати чого завгодно – від переїзду команди Коломойського в Адміністрацію президента до оголошення кришталево чесних конкурсів. Призначень фахівців зі світовим ім'ям на ключові посади та початку справжніх безжальних реформ.

Читайте також: Зеленський відмовився від дебатів на стадіоні 14 квітня, – Герасимов

Петро Порошенко

Петро Олексійович був президентом 5 років. Мав більшість у Раді, слухняний чи принаймні лояльний Уряд і досить довго – величезну довіру суспільства. І раптом – жалюгідні 15% у першому турі. Настільки жалюгідні, що він сам не мав іншого вибору, ніж визнати: це "стало для нього уроком", він "зрозумів помилки". Що саме він зрозумів? Бо ми досі дечого так і не зрозуміли.

Петро Порошенко / Фото Getty images

Де антикорупційні реформи?

План антикорупційних реформ запропонували західні партнери України і недержавні організації ще у 2014-му, перед виборами до Ради. У той самий рік почали приймати у вигляді законів і втілювати в життя. Та майже одразу після виборів – реформи зупинилися, а ті, які встигли почати – усіляко саботувалися. Створення Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і Нацагентства з запобігання корупції провалилося. Разом з гучною кампанією електронного декларування діамантів, ікон і мільярдів.

На Національне антикорупційне бюро постійно чиниться шалений тиск. Антикорупційний суд створюється лише зараз, попри опір самого президента і лише через 4 роки після початку реформ – і знову під вибори. Саме тут президент мав усі можливості і важелі впливу. Він мав усе, щоб швидко побудувати ефективну антикорупційну інфраструктуру, яка вже давно мала почати каструвати корупцію і саджати корупціонерів усіх рівнів. Натомість перший президентський термін Порошенка символічно закінчується повною амністією для усіх тих, кого лише спробували торкнути за незаконне збагачення.

Де деолігархізація?

Єдиний олігарх, який справді постраждав за Петра Порошенка – це той самий Ігор Коломойський. І то постраждав він лише через те, що зарвався, загрався і вскочив у особистий конфлікт з Порошенком. Усі інші багатії – на своїх місцях і при своїх "потоках". А ключові посади посідають друзі багатіїв.

Зустріч Петра Порошенка та Ігоря Коломойського 25 березня 2015 року

Власне, про яку деолігархізацію може йтися, якщо на одній з найбільш корупційних схем, "Ротердам+", збагачуються, як стверджують розслідувачі, разом – найбагатша людина країни Рінат Ахметов і… Президент власною персоною?

Читайте також: Очікування Кремля від українських виборів: про що брешуть російські пропагандисти

Де професійний генпрокурор і реформа прокуратури?

Усі 5 років президент призначав на посаду Генпрокурора "своїх" зручних людей. Під останнього – Юрія Луценка – взагалі поміняли закони, аби Генпрокурором міг стати кум президента, який не мав елементарно юридичного диплома! Замість справжньої реформи, у прокуратурі щось там порізали, провели якусь подобу переатестації і люстрації. Від чого вона аж ніяк не стала незалежним органом, який опікується наглядом за додержанням законів і виступає грозою злочинців в судах – а так і залишилась органом, який кришує, тисне, віджимає і відмазує.

Де оновлена СБУ?

Так само і Служба безпеки – під час війни, коли питання безпеки стає основним для виживання країни – головним "бізнесом" СБУ лишається кришування, переслідування політичних опонентів та організація політичних провокацій. А хотілося б, щоб переслідували якраз диверсантів, терористів і сепаратистів. І для початку почистили від сепаратистів з російськими паспортами хоча б власні ряди.

Де реформа Збройних сил?

Армія, мова, віра… Порошенко усіляко підкреслює, що відновив українську армію. Як людина, яка через цю оновлену армію пройшла особисто, я маю право сказати, що за великим рахунком, реформа ЗСУ звелася до збільшення фінансування. А це в принципі не реформа. Реформою була б зміна принципу організації роботи ЗСУ. Зміна ставлення до особового складу. А тут якраз "на східному фронті – без змін". І кричущий недобір у підрозділах лише підтверджує це. Так само як результати голосування військових у першому турі президентських виборів – вони чудово показують, чи задоволені воїни своїм головнокомандувачем.

Де ж успіхи, про які всі говорять?

Більшість досягнень президента – це результат або прихильного ставлення і фінансових пряників Заходу, або тиск і вимоги громадянського суспільства і вулиці. Або результат роботи інших людей, від чиїх "нав'язливих" реформаторських послуг і пропозицій просто неможливо було відмовитись.

Де ж нова політика, відрубані руки і рішучі кроки президента, який нібито усвідомив усі ці помилки? Їх нема. І це, напевно, ключове в питанні довіри до Петра Порошенка. Попри "усвідомлення помилок", Петро Олексійович не звільняє заполітизованого кума-генпрокурора, не перезапускає НАЗК, на якому нема де клейма ставити, не оголошує реформи СБУ і не вимагає перекреслити і почати спочатку судову реформу замість її жалюгідної імітації. Президент просто каже: я все зрозумів. І пропонує повірити йому ще раз.

Чого очікувати, якщо Порошенко стане президентом вдруге?

Варіантів, ймовірно, два. Перший – він справді все зрозумів, і щойно виграє 21 квітня – країну накриють рішучі реформи і зміни непереборної сили... Але якщо так – чому він досі не дав старт цьому цунамі? Це був би чудовий передвиборчий хід.

Натомість, виглядає так, що президент, попри те, що майже відхрестився від найближчих друзів Свинарчука і Кононека, які зашкварилися в схемах, так і залишився залежним від свого оточення. І не став ані готовим, ані спроможним міняти і ламати систему. Тому більш реалістичним виглядає якраз другий варіант: не буде шалених реформ, позитивних змін, відрубаних рук і посаджених друзів. Навпаки, що ближче буде момент, коли відповідальність за "ротердами" та інші "помилки" таки доведеться нести, то міцніше закручуватимуться гайки і затулятимуться роти всім тим, хто посміє поставити під сумнів авторитет і реформаторські прагнення Президента України Петра Порошенка.

Ігор Кононеко та Олег Гладковський

І наостанок. Цей текст – не про хороших чи поганих кандидатів. Цей текст – про те, чому і про що мовчать двоє дорослих чоловіків, які змагаються за право керувати країною наступні 5 років. І остання моя спроба змусити їх заговорити до виборів. Щоб не довелося всім нам вигрібати після них.

Читайте також: Коломойський хоче повернути "Приватбанк": до чого тут Порошенко та звичайні українці?