Син етнічних росіян, що лишався вірним Україні: яким був загиблий на Житомирщині пілот Проказін

Про загиблого пілота мають світлі спогади його друзі, батьки, діти. Зокрема, люди, що давно знали Проказіна зазначили, що він ще з дитинства знав, що буде пілотом.

Дивіться також Можуть стати "привидами Києва" офіційно: петиція про перейменування 40-ї бригади набрала голоси

Бачив себе лише пілотом

Батько загиблого льотчика, який також був у цій професії, розповідав, що бачив своїх трьох синів лише пілотами. Тому вже з дитинства активно займався їхньою фізичною підготовкою. 

Друг дитинства Сергія і його товариш по службі Андрій згадував, що у їхній дитячій кімнаті було багато спортивного інвентарю, а самі вони завжди робили різні спортивні вправи й брали участь у дружніх змаганнях.

Згодом Сергій вступив до інституту льотчиків, служив у полках у Миколаївській області та Миргороді. Але у 2004 році, за словами батька пілота Леоніда, його сина скоротили з армії.

Це жахливо: військовий льотчик був змушений працювати охоронцем, розвозив якісь товари, допомагав мені у плодово-ягідному розсаднику замість того, щоб літати. Син дуже переживав, він хотів бути тільки льотчиком,
– наголосив він.

Зрештою через 6 років Сергію вдалося повернутися на службу пілотом. У 40 бригаді тактичної авіації розповіли, що Проказін став офіцером із бойової підготовки повітряного командування "Центр", служив командиром авіаційної ланки авіаційної ескадрильї 831 бригади тактичної авіації, обіймав посаду начальника штабу.

Сергій Проказін завжди мріяв бути пілотом / Фото "Громадського"

Попри те, що він безпосередньо не брав участь в АТО, пілот допомагав із тренуваннями іншим льотчикам, а згодом став штурманом у 40 бригаді.

На момент загибелі він мав 400 годин нальоту. Командир 40 бригади Олексій Манюшкін зазначив, що попри те, що Проказін не зміг повернутися до бомбардувальників, він все ж виконував бойові спеціальні бойові завдання: проводив повітряну розвідку, відвертав на себе увагу ворога від головної групи наших літаків, ретранслював команди офіцера бойового управління.

Пілот обрав Україну, а не Росію

Оскільки батьки Проказіна були етнічними росіянами, то вже на початку 90-х виїхали до себе на батьківщину. Попри це, батько пілота Леонід згодом повернувся у Миргород, де і служив весь час, а от мама Сергія, яка розлучилася з Леонідом, лишилася з двома іншими синами в Росії.

Сам Проказін, який народився в Узбекистані, ніколи не прагнув переїхати в Росію. Адже більшість свого часу він прожив в Україні, вважав нашу країну своєю батьківщиною, віддав їй присягу і навіть намагався говорити українською.

Сергій тривалий час спілкувався з мамою та братами. Але коли у 2014 році почалася війна на Сході України, а його близькі повірили у пропаганду про розіп'ятого хлопчика у трусиках, то пілоту стало складно з ними спілкуватися.

Друг Проказіна Андрій розповів, що льотчик намагався пояснити матері й братам, як вони помиляються, однак усе дарма. А після 24 лютого 2022 мама і брати стали підтримувати дії Путіна і повномасштабне вторгнення Росії в нашу державу.

Ба більше, на початку великої війни Сергій отримав гнівне послання від свого брата, військового льотчика в Росії. Той писав, що через Сергія його відсторонили від виконання службових обов'язків.

Журналісти також зв'язалися з мамою Проказіна, яка наразі живе у Санкт-Петербурзі. Вона сказала, що пишається своїм сином і тим, що він залишився вірним своїй присязі та землі, а також що їй важко усвідомити, що її сина більше немає.

У Сергія Проказіна лишилося двоє синів

Зі своєю дружиною Галиною, яка також є військовослужбовицею, Сергій познайомився ще у школі. Саме на службі вони й поновили своє спілкування, однак у самої Галини за плечима був уже інший шлюб, який закінчився розлученням.

У Сергія лишилися сини Ігор, Денис та дружина Галина / Фото "Громадського"

Від попереднього шлюбу в жінки також є син Ігор, який мав чудові стосунки з Сергієм Проказіним. Галина згадує, що її чоловік постійно був у відрядженнях, однак завжди, коли був вдома, тішив рідних чимось смачненьким.

На початку шлюбу пілот своїх дітей не мав, тож прикипів душею до Ігоря.

Мені було десь 11 – 12 років, коли з'явився Сергій. Він почав зі мною спілкуватися, постійно в нас із ним якісь справи були: допомагав мені з уроками, брав на аеродром і вчив їздити на машині,
— розповів хлопець.

Згодом Ігор, так само як і Сергій, хотів стати пілотом і вчитися в Харкові. Вже у 2015 у Сергія з Галиною народився син Денис. Батько і його почав привчати до великих швидкостей — ганяв із сином на картингу, як на літаку, тільки шоломи миготіли.

Саме влітку 2023 року Ігор став військовим льотчиком і прибув у військову частину під Житомир, де перебував у відрядженні батько. Про смерть батька він дізнався після того, як подзвонив керівництву 40 бригади, де і надали цю інформацію.

Сергія Проказіна, якому посмертно надали звання підполковника, поховали в колумбарії Байкового цвинтаря у Києві.