Різдвяний хліб, іграшки, Маланка: ONUKA, Клопотенко та Патока віднайшли забуті зимові традиції

13 грудня 2024, 16:30
Читать новость на русском

Попри тисячолітню історію, сьогодні українська культура все ще залишається невідомою для самих українців. У радянську добу під репресії потрапили народні костюми, мелодії, побутові звичаї та свята. Уявлення про національну символіку примітизувалося, постраждали й зимові свята. Та поки хоч кілька людей пам'ятають звичаї – українська традиція живе, а наше завдання – її відновлювати.

Напередодні різдвяних свят документальний проєкт "Запал" випустив новий епізод, пише 24 Канал. У ньому українські митці та ведучі – Євген Клопотенко, Ната Жижченко (ONUKA) та Леся Патока розповідають про невідомі та забуті зимові традиції, яких ще 100 років назад дотримувалися наші предки.

Цікаво Ця мелодія підкорила увесь світ: історія українського "Щедрика", яку слід знати кожному

У серії "Запал. Маланка" Ната відкрила звучання унікальних музичних інструментів, Євген перейняв рецепт різдвяного хліба, а Леся навчився виготовляти автентичні українські іграшки. Таким чином, стрічка зібрала найяскравіші артефакти, що пов'язані з зимовими та різдвяними традиціями.

"Запал. Маланка": дивіться відео онлайн

"Особисто для мене здивувало те, як сильно може різнитися якась культурна традиція, якщо ти виїжджаєш за межі якогось регіону. Навіть у цій серії різдвяні традиції дуже різні. Мене вражає те, наскільки може відрізнятися одна й та сама традиція від регіону до регіону", – розповіла Таня Поставка, авторка ідеї та продюсерка.

Різдвяний хліб – карачун

Святковий хліб українці готували не тільки до Великодня, але й до Різдва – він був важливим елементом домашньої вечері. На Тернопільщині Євген Клопотенко дізнався рецепт українського різдвяного хліба, який тут називають карачун, або рейчун, киричун, корочонь чи крачівник. У давнину цим словом позначали зимовий сонцеворот, Різдво та Святвечір.

Карачун готують із борошна, молока, дріжджів, яйця і маргарину, а потім прикрашають горішками та гарбузовим насінням, які є символами достатку. Хліб виконував певну обрядово-ритуальну функцію. Вважалося, що від того, яким він вийде залежить достаток родини у наступному році.


Євген Клопотенко дізнався рецепт різдвяного хліба / Фото пресслужби 

Музичні інструменти: від дримби до трембіти

Українські музичні традиції – невіддільна частина різдвяних свят.

Для мене Різдво – це завжди дзвони. Це не обов'язково колядка, а такі дзвоники, які звучать, ніби всередині тебе. Звичайно, що зараз це вже і чернігівські архаїчні крутезні колядки, і колядки з усієї України, і дуже рідкісні, і дуже складні, інколи дуже непередбачувані. Це і колядка "Же", про яку я дізналася в експедиції. Для мене це про щось глибинне, дуже святкове, дуже піднесене і те, що єднає,
– поділилася музикантка Ната Жижченко.

У гірських регіонах, які менше піддавалися зовнішнім впливам, можна досі зустріти гуцулів, що грають на дримбі. Хоча до початку 20 століття цей інструмент був поширений по всій території України, зараз ця навичка передається із покоління в покоління, символізуючи живу нитку культурної спадщини.

У Косівському районі Івано-Франківської області Ната Жижченко познайомилася з музикантом, з яким спробувала зіграти на цьому цікавому інструменті – це робиться за допомогою губ, зубів, язика та дихання одночасно. Крім цього, вона побувала у майстернях з виготовлення громовиць (або трембіт) і скрипок.

"Дуже радує, що є і велика кількість майстрів інструментів, які ще є зі старої школи, і велика кількість молодих людей, які навчаються. І, не зважаючи на те, що цей ланцюжок, він такий дуже тоненький, його не надірвали, і мені здається, що зараз ми його нашаровуємо. Маленькими цеглинками ми зараз будуємо сталий процес, який так нищився цілеспрямовано", – додала Ната Жижченко.

Яворівська іграшка: символ відродження

Леся Патока у селі Яворів, що на Львівщині навчалася виготовляти унікальні українські іграшки. Яворівські дерев'яні забавки (саме забавки, а не іграшки, від слова "забавляти") відомі ще з 17 століття. Наприкінці 19 століття ремісниче виробництво почало конкурувати з дешевшою фабричною продукцією.

З приходом радянської влади ситуація ще більш погіршилася: майстрам, які продовжували виготовляти забавки, заборонили ними торгувати. Тож поступово це вміння, як і саму іграшку, більшість почали забувати.

Для виготовлення іграшок переважно використовують осику. З дерева вирізають потрібну форму, потім шліфують; якщо потрібно, скріплюють дротом. Прикрашають іграшку традиційний яворівським розписом "вербівкою" – всі елементи, квіточки чи листочки, зображаються у вигляді вербових гілок.

Цікаво, що у 2022 році яворівську забавку внесли до об'єктів нематеріальної спадщини України.

Маланка: ніч перевтілень

Родзинкою нового епізоду "Запалу" стало спільне святкування Маланки у селі Іспас в Чернівецькій області. Туди ведучі проєкту – Ната, Євген та Леся приїхали до музиканта гурту KAZKA Дмитра Мазуряка, котрий відродив традицію маланкування у своєму рідному селі.

Маланка – це українське народне свято, що символізує прощання зі Старим Роком і зустріч Нового. У цей день люди перевдягалися у тварин і фольклорних персонажів, як-от Маланка, Василь, чорт, лікар чи циганка, і ходили селом, веселили господарів, отримуючи гостинці.

Маланкування – це можливість перевтілитись у будь-кого і робити те, що зазвичай не можна собі дозволити у звичному житті. Тож одна з її важливих цілей – щоб господарі не розпізнали, хто є хто серед маланкарів. Головні персонажі дійства – незмінні (Маланка, Василь, коза, чорті), а ось другорядні вже відрізнялися залежно від фольклору регіону.

Дівчинка Маланка (переодягнений чоловік) уособлювала веселість та розваги й символізувала проводи Старого Року. А Василь – символізував Новий Рік та нові починання. Саме тому під час маланкування молоді люди засівали зерном оселі сусідів і родичів, бажаючи їм здоров'я, щастя і врожаю в новому році.


Традиції маланкування / Фото пресслужби

На Маланку всі збиралися засвітла, переодягалися, готували інструменти та налаштовувалися на відповідний настрій. А як тільки на небі з'являлася перша зірка, під звук спеціальних дзвоників Маланка вирушала селом – так традиційне гуляння тривало аж до самого ранку.

Зимові свята, а особливо Різдво – це більше, ніж просто свята. Це час, коли витає дух добра, любові та єдності, а ще це можливість зазирнути до нашої історії та прожити давні традиції так, ніби про них ніколи не забували. Відновлюючи традиції, ми повертаємо собі те, що було вкрадено, і закладаємо основу для майбутніх поколінь.