Україна стає легкою здобиччю для агресора

Петро Охотін ексклюзивно для сайту 24 каналу.

Два роки тому мені випало читати лекцію для партійних активістів у Слов'янську в рамках тренінгів Міжнародного Республіканського Інституту. Україномовний таксист років шістдесяти, не знаючи нічого про мене, радісно розповідав про те як американці розпочали війну на Донбасі. Найцікавіше, що "русскую весну" цей персонаж, за його словами, пересидів у доньки, яка живе в США. Паралельно водій хвалився тим, що у ДНР на 9 травня роблять концерти та безкоштовно наливають, а також роблять дешеві операції для громадян України.

Читайте також Її звеличував Пікассо: хто така Катерина Білокур, якій Google присвятив дудл

Зізнаюся, мені коштувало великих зусиль не вдарити дідуся з правої.

Якщо ми не з'єднаємо країну – нам нав'яжуть чужі смисли.

Україні потрібно включитися в роботу зі "смислами". "Смислами" як поясненням того, що таке "добре" і що таке "погано".

На що варто звертати увагу?

Держава має працювати з блогерами

Модель Українського культурного фонду виявилася дієвою. Митці пишуть проєкт, експерти відбирають, потім іде реалізація. Для збереження інформаційного простору потрібно розширити цю модель. Давати ґранти блогерам.

Подібні моделі працюють у більшості країн. Логіка проста: є контент, який і так буде популярний. А є контент, який впроваджує певні цінності. Не лестіть собі, що "якось воно буде". Якщо на Заході такі проєкти можуть фінансувати бізнесмени чи окремі партії, то в Україні цю роль має на себе взяти держава.

Виходимо з того, що користувач українських стрімінгових сервісів буде дивитися те, що є у тренді. Конкуренція там, відверто кажучи, не буде добросовісною. Чи задумувалися ви над тим, що контракти з російськими шоу-ранерами та YouTube-блогерами часто підписує канал ТНТ, який з 2001 року входить у "Газпром-медіахолдинг"? Серед проєктів, до яких є дотичним холдинг ТНТ належать і гумористичні, на кшталт "Big Russian Boss Show" (переодягнутий у пародійного репера гуморист) і "Что было дальше?" (п'ять коміків запрошують знаменитість і намагаються придумати смішне продовження його історії), яким займається безпосередньо В'ячеслав Дусмухаметов, продюсер того ж ТНТ.

Також з 2017 року росіяни працюють з блогосферою через гранти Президента Росії на розвиток громадянського суспільства. Гроші отримують блогери на кшталт Захара Прілєпіна, який воював на боці терористів у тимчасово окупованому Донецьку. Він у 2020 році отримав 2,6 мільйона рублів. Для прикладу, 6 мільйонів рублів дали на розвиток православного YouTube-каналу Faith&fiction протоієрея Олександра Пєліна. І 12,2 мільйона рублів на профілактику абортів отримало Агентство соціальних технологій на захист сімейних цінностей.

Табори та молодіжні обміни дадуть прямі контакти людям з різних регіонів

У липні було виділено кошти на державну підтримку таборів "Артек" і "Молода гвардія". 90% путівок викупила держава для того, щоб ці заклади пережили коронакризу.

Так, у 2020 році пандемія внесла свої зміни. Проте чому вже зараз не почати на базі цих таборів робити об'єднуючі Форуми?

Умовно кажучи, зробити декілька змін для політично орієнтованої молоді. Для творчої молоді. Для тих, хто орієнтується на точні науки. На кожну зміну організувати відбір цікавих проєктів. Скласти програму за участі впізнаваних і популярних людей.

Знову-таки, жителі східної України мають побачити Карпати. Жителі західної України мають побачити степи Півдня.

Цікаво! Google не обдуриш: що не так зі статистикою найпопулярніших відео на YouTube в Україні

Такі табори можуть забезпечити нетворкінг. І розвінчати жителям України міфи одне про одного. Онуки таксиста зі Слов'янська, про якого я писав вище, мають спілкуватися не з учасниками фестивалів у ОРДО, куди їх потягнуть старші родичі у пошуках ностальгії та безкоштовних "ста грам". Вони мають спілкуватися зі своїми однолітками з інших регіонів.

Такі методики роботи з дітьми є в Українській академії лідерства, у Пласті.

Державні проєкти мають бути засобом пропаганди

Основною драматургії є дія. Усе, що відбувається в державі може бути представлене як активна дія, а може бути об'єктом критики.

Для прикладу візьмемо найбільш обговорюваний проєкт. Про "Велике будівництво" говорять різне. Щодо корупції – хай займаються компетентні органи. Щодо якості доріг – хай говорять міжнародні експерти, яких залучили у нечуваному масштабі. Мова не про це.

Де контент? За різними оцінками, сьогодні в рамках проєкту "Велике будівництво" залучено близько сімнадцяти тисяч людей. Чому немає їх життєвих історій? Офіційні джерела пишуть про зарплати, про ВВП. А де душа?

"Станом на 1 грудня вже реалізували 94% усього плану на 2020 рік. Вже побудували 100 шкіл, в яких створили 8000 учнівських місць. Цього року план перевиконають та завершать роботи ще у 30 школах", - пишуть у канцеляріях. Е-е-е. А де спільна робота російськомовного та україномовного робітника? Де романтичні історії про кохання?

Ми можемо сміятися з росіян, але вони уміють робити ролики про простих людей і якісно це використовувати в пропаганді.

Сподіваюся, ще будуть автопробіги та ланцюги єднання. Кадри зі спільної роботи. І не відео з обридлими обличчями чиновників.

Історії успіху науковців як альтернатива консюмеризму та "халяві"

Україні терміново потрібні вітчизняні Ілони Маски. Як лідери думки. Як учасники онлайн-включень на телеканалах. Як гості Дмитра Гордона (так, у нього є аудиторія, з якою потрібно працювати).

Таких Ілонів Масків треба спродюсувати на державному рівні. Запрошувати до президента. Щоб вдихнути життя в "українську мрію". Технологічну, а не аграрно-феодальну.

У них мають бути звичайні прізвища. Вони мають не бути дітьми Авакова чи Порошенка. Вони мають бути з Дніпра, Миколаєва, Одеси, Києва... Будь-яке місто. Просто щоб була альтернатива "русскому миру" з їх "Сколково" і електрокарами від "Лади".

Такі персонажі нам потрібні для того, щоб перевести дискусії про минуле на моделі поведінки для тих, хто підростає.

До речі Кремлівська пропаганда без обмежень: у Росії створять свій ютуб

Чи є такі люди?

Є! Олексій Пахунов з Житомира, який працює старшим інженером у Space X. Максим Поляков із Запоріжчини, засновник Firefly Aerospace, яка є конкурентом компанії Ілона Маска. Ярослав Ажнюк, співзасновник PetCube, одного з перших українських стартапів. Список можна продовжити. Головне завдання – зробити популярною роботу мозком. Інакше тренд зрозумілий.

Україна знаходиться у важкій ситуації кризи економіки, ідеології, зростання недовіри до силових органів і політиків. Для того, щоб не стати легкою здобиччю для більш агресивних сусідів нам потрібно повертатися до витоків. Пояснювати, якою має бути Україна. І що є успіхом.

Інакше боротьбу за майбутнє виграють смисли з популярного треку репера MorgenStern зі зрозумілим меседжем: "Как дела? Как дела? Это новый Cadillac. Делать деньги, делать деньги". Тренд світовий. Просто в інших державах намагаються створити прошарок тих, хто думає глибше.