Хірурги Борнео провели успішну ампутацію 31 000 років тому: вражаюче відкриття археологів

Це найстаріший доказ хірургічної ампутації з відомих науці. Крім того, все свідчить про те, що пацієнт, якого назвали Тебо 1, жив ще багато років після операції.

Цікаво На старому польському кладовищі знайшли поховання жінки-"вампіра" з серпом біля горла

Що вдалося з'ясувати про Tebo 1

На жаль, кістки не дають підказок щодо біологічної статі людини. Вчені кажуть, що в ті часи травми були звичним явищем у житті мешканців гірського регіону, яким потрібно було полювати, щоб вижити.

Каміння, що падає, або щелепи великої тварини точно можуть відірвати ногу, але така травма розчавлює або роздроблює кістку. Вона не залишає акуратних кутів, а гладко зрізаний кінець ніг Tebo 1 виглядає як "робота гострих інструментів у вправних руках". На порізах також видно ознаки загоєння, які свідчать про те, що Тебо 1 прожила від шести до дев’яти років після втрати ноги. Кістки ніг не мають ознак запалення – отже древня людина або не зазнала будь-якої інфекції після ампутації, або ж та була не настільки серйозною, щоб дістатися до кістки.

Ґрунтуючись на інших підказках, археолог з Університету Гріффіт Тім Мелоні та його колеги припускають, що Тебо 1 на момент смерті було приблизно 19 або 20 років. А це означає, що під час операції ця людина була ще дитиною, віком від 10 до 14 років.

Археологи кажуть, що сама операція та подальший процес одужання, ймовірно, проходили в умовах "високого ступеня піклування громади". Лікар, який відрізав ногу – якою б не була причина цього – розумів, як зберегти рану, хірургічні інструменти та свої руки чистими, випереджаючи в цьому на тисячоліття хірургів, які працювали всього століття тому.

Тебо 1 виріс малорухливим, на що вказує атрофія кісток. Ліва нога, на якій проводилась операція, більше не росла після дитячої травми. Права ж демонструє ознаки витончування через нечасте використання.

Зазначимо, що ампутація – складна процедура. Не можна просто відрубати ногу. Вам потрібно залишити клапоть шкіри та м’язів, щоб закрити кінець, а це означає, що хірурги повинні знати анатомію кісток, кровоносних судин і м’язів. Вони також повинні знати, як контролювати кровотечу, запобігати інфекції та допомагати з болем.