На Марсі все ще є поверхнева вода, показує аналіз даних за 10 років
Марсохід NASA Curiosity з 2012 року вивчає тонку атмосферу Марса. Нове дослідження понад десятирічних даних вказує на процес, у якому може брати участь вода, прикріплена до ґрунтових частинок, або тонкі рідиноподібні плівки.
Що науковці хотіли з'ясувати?
Команда проаналізувала понад десять років даних Curiosity, щоб перевірити, чи можна пояснити добові та сезонні зміни в атмосфері Марса відомими процесами, зокрема замерзанням і вивільненням вуглекислого газу на полюсах, пише Phys.org.
Марсіанська атмосфера приблизно на 95 відсотків складається з вуглекислого газу, тому аналіз переважно стосується змін у його структурі. Дослідники вивчали ізотопи: важчі форми кисню (кисень-18) і вуглецю (вуглець-13), з яких складаються молекули вуглекислого газу. Атмосфера допомагає зрозуміти й те, як вона взаємодіє з речовинами в ґрунті.
Раніше місії та спостереження телескопами показали, що атмосфера Марса збагачена важкими ізотопами вуглецю й кисню. Це зазвичай пов'язували з тим, що легші атоми впродовж геологічного часу втікали в космос. Вимірювання з Землі також натякали на добові зміни ізотопів кисню, а дані Curiosity дали змогу перевірити цю ідею та простежити сезонні коливання.
Що показали дані з кратера Гейла?
Науковці зібрали перший довготривалий запис ізотопів атмосферного вуглекислого газу, зроблений безпосередньо на Марсі. Він охоплює 2012 – 2025 роки й походить із кратера Гейла. Дослідники аналізували повторні зразки атмосфери за допомогою двох приладів комплексу Sample Analysis at Mars (SAM) на борту Curiosity, зробивши акцент на результатах лазерного приладу. Вони порівняли ізотопні візерунки за сезонами та перевірили версії пояснень за допомогою моделей атмосферної циркуляції, змішування газів і обміну між водою та вуглекислим газом.
Виявилося, що навесні й улітку важкого кисню у вуглекислому газі стає більше. Найсильніше збагачення спостерігали протягом південної весни й літа, поблизу найбільшого зближення Марса із Сонцем, яке називають перигелієм. Сезонні зміни вуглецю були меншими, ніж кисню, а це може означати, що різні процеси керують цими двома елементами. Добові зміни ізотопів у місці роботи марсохода здебільшого виявилися незначними.
Науковці розглянули кілька пояснень сезонного зростання важкого кисню: полярне замерзання й вивільнення вуглекислого газу, прикріплення до поверхні та вивільнення, а також розпад вуглекислого газу під дією сонячного світла. Проте жодна з моделей не пояснила спостережуваних змін кисню повністю.
Як вода могла вплинути на кисень?
Попри те що ізотопні зміни можуть частково залежати від інших механізмів, автори запропонували ще одне пояснення. Це обмін ізотопами кисню між вуглекислим газом і водою. Такий обмін може давати більші відхилення, ніж саме осідання вуглекислого газу та його перехід із твердого стану в газ. Подібне спостерігали у вуглекислому газі, що потрапив у пастку в антарктичному льоду за температури до мінус 35 градусів Цельсія.
Обмін, ймовірно, починається з приєднання води до вуглекислого газу в рідиноподібних шарах на межі повітря й льоду. Вони утворюються через порушення впорядкованості поверхневої ґратки, яке називають передплавленням, за температури аж до приблизно мінус 70 градусів Цельсія.
Моделі показали, що такий обмін міг відбуватися з водою, прикріпленою до ґрунтових частинок на поверхні Марса чи біля неї, або з надтонкими рідиноподібними плівками. Візерунки з моделей можуть пояснити спостережувані дані. Утім, дослідники вважають, що локальний чи регіональний обмін імовірніший за планетарний.
Що ще невідомо?
Невизначеність щодо поширення води на поверхні лишається, зокрема тому, що всі зразки зібрали в одному кратері біля екватора. Тож висновки не доводять глобальної закономірності. Обмін між водою та вуглекислим газом є правдоподібним поясненням, але не прямо спостереженою реакцією і не підтвердженням рідиноподібних водяних плівок.
Подальші вимірювання Curiosity можуть показати, чи зберігаються сезонні закономірності та чи змінюється їхня сила після великих пилових бур. Це допомогло б пояснити коливання кількості ізотопів від року до року. Вимірювання в інших місцях Марса колись зможуть відрізнити хімію місцевого кратера від ширших атмосферних циклів.