Жертвопринесення давніх народів дивним чином збігалися з приходом Ель-Ніньйо
Археологи помітили, що масові ритуальні жертвопринесення в давньому Перу збігалися з кліматичними катастрофами. Нове дослідження показало, що поза ритуалами місцеві жителі були не надто жорстокими.
Що знайшли в долині Ламбаєке
Сліди жертвопринесень неодноразово знаходили у давніх суспільствах, які жили в долині Ламбаєке між Андами та Тихим океаном. Через ймовірний зв'язок між людськими жертвопринесеннями та явищем Ель-Ніньйо археологи припускали, що ці громади могли частіше вдаватися до насильства загалом, бо відчували нестачу природних ресурсів. Нове дослідження в журналі Frontiers in Environmental Archaeology спростовує це припущення.
Ель-Ніньйо – це періодичне потепління вод Тихого океану, яке призводить до тимчасової зміни погоди, зокрема посух і катастрофічних повеней по всьому світу.
Якщо ці великі ритуальні жертвопринесення свідчили про якусь глибшу кризу, ми припускали, що вони могли поширюватися й на повсякденний досвід людей,
– прокоментував біоархеолог Томас Снайдер із Нью-Йоркського університету.
Як учені шукали сліди насильства
Снайдер і його співавтор, біоархеолог Гаґен Клаус із Університету Джорджа Мейсона, проаналізували скелети 1633 людей із 30 різних місць комплексу долини Ламбаєке. Вони шукали ознаки насильства між людьми або нещасних випадків.
Кістки охоплюють близько 3 тисяч років життя в долині. Найдавніші належать культурі Купісніке, яка виникла приблизно 1500 року до нашої ери, а наймолодші – до пізнього колоніального періоду.
Дослідники вважали, що екологічний стрес від посух і повеней через Ель-Ніньйо змушував би людей працювати більше, а це збільшило б кількість нещасних випадків. Вони також припускали, що нестача ресурсів провокувала б бійки між людьми, які відчайдушно шукали їжу.
Що показали кістки
Результати виявилися несподіваними. Лише у 25 людей із усієї вибірки на черепах були травми, пов'язані з міжособистісним конфліктом. Ще у 77 були травми на тілі, які дослідники пов'язують із нещасними випадками.
Статистичного зв'язку між чинниками довкілля, як-от частота повеней від Ель-Ніньйо чи дощі в горах, і насильством або випадковими травмами вчені не виявили. Це різко контрастує з іншими місцями в Андах, де травми черепа від насильства трапляються значно частіше.
Автори вважають, що громади долини Ламбаєке могла захищати від посухи близькість до океану. Це могло відкривати доступ до торгівлі й давало альтернативне джерело їжі.
Навіщо правителі приносили людей у жертву
Раніше дослідження пов'язували повені від Ель-Ніньйо з масовими ритуальними жертвопринесеннями в цій долині та в сусідніх андських культурах. Люди вірили, що жертви богам чи природі зупинять природні катастрофи, повернуть врожай, прикличуть дощ тощо. Проте виглядає так, що це насильство не виходило за межі ритуалів.
Клаус пояснив, що правителі культур Моче та Сікан, імовірно, утримували владу почасти завдяки твердженням, що вони посередники між людьми та природою.
Масштабні людські жертвопринесення незадовго до краху політичних систем Моче та Сікан схожі на спроби повернути сили природи в рівновагу, пропонуючи надприродному найцінніше – життя людей. Саме тут у Ламбаєке знайшли найбільше свідчень насильства,
– розповів Гаґен Клаус.
Тож широке насильство не стало обов'язковою реакцією на зміну клімату. Снайдер зазначив, що в Ламбаєке були тисячі років творчої адаптації до Ель-Ніньйо й довгострокових змін клімату, але масове насильство серед них не фігурувало. На його думку, кожне суспільство само обирає, як реагувати на власну кліматичну кризу.