Астрономи знайшли гігантську нейтронну зорю, що жила лише кілька мілісекунд

Коли зірки певної маси спалахують надновими, вони залишають після себе надзвичайно щільне ядро, або нейтронну зорю. Найчастіше вони утворюють системи подвійних зірок, які поступово зближуються, доки не стануть одним цілим: чорною дірою або новою нейтронною зорею. Чим саме – залежить від загальної маси об'єктів.

Читайте на сайті Наземний телескоп зробив нові фотографії Місяця з найвищою роздільною здатністю

Згідно з комп'ютерним моделюванням, під час формування наднових нейтронних зір у гравітаційних хвилях виникають певні закономірності, так звані квазіперіодичні осциляції. Хоча сучасні інструменти недостатньо чутливі, щоб помітити їх, але група американських астрономів спробувала засікти їх у гамма-променях.

Для цього вони просканували архівні дані 700 коротких гамма-сплесків, зафіксованих за останні кілька десятків років трьома обсерваторіями. І виявили ці квазіперіодичні осциляції у двох подіях, від липня 1991 року і від листопада 1993 року.

Результати дослідження

Обчислення показали, що надважкі нейтронні зорі, які були джерелом цих сигналів, мали б мати масу, що більш ніж у 2,5 раза перевищує масу Сонця. Але існували вони не довше 300 мілісекунд, а потім колапсували в чорні діри. До того ж вони надзвичайно швидко оберталися – майже 78 000 обертів на хвилину, якби в них була ця хвилина. Для порівняння: найшвидший пульсар накручує менше ніж 43 000 обертів на хвилину.

Майбутні детектори гравітаційних хвиль повинні бути досить чутливими, щоб безпосередньо засікти сигнатури надмасивних нейтронних зір, вважають дослідники. Це допоможе отримати більше інформації про об'єкти з настільки короткою тривалістю життя.