Науковці виявили, коли саме у галактиках-супутниках починають утворюватися зорі: дослідження
Процес зореутворення завжди цікавив астрономів. Звідки береться матеріал, які процеси відбуваються при народженні зір, як взаємодіють новоутворені зорі, яка роль темної матерії? На багато питань вчені знайшли відповідь, на деякі – ні. Тепер вчені, ймовірно, дізналися коли у галактиках-супутниках починають утворюватися нові зорі.
Більшість вчених вважали, що як тільки галактика-супутник пройде близько від своєї материнської галактики, яка має набагато більшу масу, то процеси зореутворення у ній припиняться, адже більша галактика "витягне" з неї газ, залишивши її без матеріалу, необхідного для утворення нових зірок. Та команда вчених з Іспанії та Канади доводять, що це не так з точністю до навпаки – зорі почнуть утворюватися після близького проходу біля материнської галактики.
Читайте про навкологалактичні процеси Зоряні потоки: вчені дізналися звідки взялися ці структури довкола Молочного Шляху
Модельоване зображення Місцевої групи: зліва – темна матерія; справа – розповсюдження газу / Фото Phys.org
Відкриття міжнародної команди вчених
Вчені використали складне комп'ютерне гідродинамічне моделювання всієї Місцевої групи галактик, включаючи Молочний Шлях, галактику Андромеди та відповідні галактики-супутники. Моделювання відбувалося в рамках проєкту Constrained Local UniversE (CLUES).
Виявилося, що в більшості випадків газ супутника таки всмоктується материнською галактикою через гравітаційний вплив. Але у 25% випадків процес зореутворення у галактиках-сателітах підсилювався, а не зникав. На додаток, піки зореутворення припадають саме на моменти проходження супутником перицентру – точки орбіти, найближчої до центру мас, а отже, й до материнської галактики.
Цікаве про далекий космос Які об'єкти у Всесвіті є найбільшими: підбірка
Причина феномену
Дослідники визначили дві ключові особливості зореутворення у невеликих карликових галактиках, які є супутниками більших галактик:
- Супутник повинен наближатися до материнської галактики з великим запасом холодного газу та "підійти" на мінімальну відстань. Відстань має бути не надто маленькою, щоб зірки могли утворюватися в процесі стиснення газу.
- Навпаки, галактики, які проходять дуже близько до материнської галактики або до галактики з невисоким вмістом газу, позбавляються свого газу та втрачають можливість утворення нових зірок.
Та це ще не все. Моделювання показує, що зореутворення відбувається не лише у супутника.
Проходження супутниками перицентру також відповідає пікам зореутворення в їх материнських галактиках, що свідчить про те, що цей механізм працює й для супутників, і для великих галактик. Це узгоджується з нещодавніми дослідженнями історії утворення зір у нашій Галактиці, Молочному Шляху,
– розповідає керівник дослідження астрофізик Arianna Di Cintio.
Це відкриття проллє світло на процеси зореутворення, які спостерігаються в карликових галактиках Місцевої групи, таких як карликова галактика PGC 19441 або карликова галактика у сузір'ї Піч. Це також вимагає перегляду старіших теоретичних моделей, що використовуються для пояснення утворення зірок в карликових галактиках.