Одна з активних комет Сонячної системи розпалась на шматки

Що сталося з кометою?

Комета C/2025 K1, яку відкрили у травні 2025 року за допомогою системи ATLAS, досягла своєї найближчої точки до Сонця (перигелію) 8 жовтня, пролетівши на відстані близько 50 мільйонів кілометрів від нашої зірки. Спочатку здавалося, що об'єкт пережив цю небезпечну подорож без втрат, проте пізніше він почав поводитися аномально. На початку листопада яскравість комети різко зросла, а її кома і хвіст набули рідкісного золотистого відтінку. Такий колір, за словами вчених, свідчить про дефіцит вуглецевих молекул у ядрі, що робить цей об'єкт одним із небагатьох подібних в історії спостережень, пише 24 Канал з посиланням на Live Science.

Дивіться також Комета, на яку ніхто не звертав уваги, щойно стала зіркою дня, змінивши колір на золотий 

C/2025 K1 (ATLAS) прибула до нас із далекої Хмари Оорта, а її найближче зближення з Землею відбулося 25 листопада 2025 року, за даними TheSkyLive. Довгий час вона лишалася непомітною, аж поки не почала міняти колір. Це був початок її руйнування.

Австрійський астрофотограф Міхаель Єгер задокументував процес розпаду, створивши детальну анімацію подій. На знімках, зроблених між 12 та 20 листопада, чітко видно, як ядро комети розкололося на три великі фрагменти, які повільно віддаляються один від одного.

На цьому знімку видно, що комета C/2025 K1 (ATLAS) розпалася на три частини / Фото Michael Jäger

Пізніші спостереження виявили появу четвертого, меншого уламка, але на знімках його поки не видно. Цілком імовірно, що об'єкт продовжить розпадатися на ще більшу кількість частин.

Хоча вчені сподівалися детальніше вивчити склад цього небесного тіла під час його зближення із Землею 25 листопада, руйнування ядра унеможливило повноцінні дослідження.

Уламки загиблої комети все ще можна спробувати розгледіти у сузір'ї Лева, використовуючи потужний бінокль або телескоп.

Чому комети розпадаються?

Комети розпадаються через сукупність зовнішніх і внутрішніх чинників, найчастіше на підльоті до Сонця або під час зближень із планетами. Основна причина – різке нагрівання й випаровування летких речовин у ядрі, що викликає внутрішній тиск і навіть вибухи, які можуть розірвати комету на фрагменти.

Основні причини розпаду комет:

• Сонячне нагрівання. Під дією Сонця лід і гази в ядрі починають швидко випаровуватись, що створює додатковий тиск під непрозорою кіркою ядра. Коли цей тиск стає надто великим, відбувається "прорив" кори із викидом газу та пилу, або руйнування ядра на частини.​

• Структурна слабкість. Ядро комети часто складається з дрібних, слабко зв’язаних уламків льоду й пилу. Внутрішні розбіжності у складі та структурі сприяють фрагментації навіть без впливу зовнішніх чинників.

• Гравітаційний вплив. Поблизу великих планет або Сонця приливні сили можуть розірвати ядро на окремі частини, особливо якщо воно вже має тріщини або ослаблене.

• Зіткнення або вибухи. Комети іноді стикаються з дрібними тілами у космосі, або мають у складі вибухові речовини. Це може викликати руйнування ядра сильною хвилею у процесі нагрівання чи внаслідок хімічних реакцій.​

Після розпаду уламки комети лишаються дрейфувати в космосі. Іноді вони опиняються на шляху орбіти Землі й можуть утворювати яскраві метеорні потоки.

Чому ця комета має знайому назву?

Варто зазначити, що C/2025 K1 (ATLAS) часто плутали з міжзоряною кометою 3I/ATLAS, про яку багато писали протягом останніх чотирьох місяців. Річ у тім, що назва кометам присвоюється на основі телескопа, який її першим знайшов, або завдяки імені людини, яка це зробила. Тому перша частина їхньої назви відрізняється, а друга є спільною.

Обидві ці комети були вперше помічені Системою останнього сповіщення про зіткнення астероїдів із Землею (Asteroid Terrestrial-impact Last Alert System або ATLAS). Це роботизована установка для попередження про навколоземні об'єкти. Нею управляє Інститут астрономії Гавайського університету за фінансування NASA.

ATLAS складається з чотирьох телескопів системи Райта-Шмідта, кожен з яких обладнано 110-мегапіксельною камерою.

• Два телескопи (ATLAS1 та ATLAS2) працюють на відстані 160 кілометрів один від одного на вулканах Халеакала та Мауна-Лоа на Гавайських островах.

• Третій розташований у Південній Африці.

• Четвертий – у Чилі.

Загальна концепція передбачає розширення до восьми телескопів, розташованих по всій земній кулі для цілодобового охоплення всього нічного неба.​

ATLAS спеціалізується на швидкості, а не на глибині: система сканує небо набагато швидше за потужніші телескопи Pan-STARRS (чверть ночі проти тижнів), але натомість дивиться приблизно в 100 разів менш глибоко. Тому ці телескопи й називають "системою останнього попередження", бо вони сповіщають про об'єкти вже тоді, коли ті перебувають відносно близько до нашої планети.