Лишилося ще трохи: китайська космічна програма майже зрівнялась з американською

Наскільки серйозною є космічна загроза з боку Китаю?

Нещодавнє дослідження під назвою "Redshift", замовлене Федерацією комерційного космосу США, малює невтішну картину для американського космічного домінування. Джонатан Ролл, співавтор звіту, зазначив, що був вражений тим, наскільки сильно змінилася космічна програма Китаю лише за останні три роки. Він назвав цей прогрес "досить тривожним", підкресливши, що Пекін активно переймає західні моделі інновацій і швидко рухається вперед. Уже в найближчі 5-10 років головний суперник США зрівняє свої можливості, пише 24 Канал.

Дивіться також Китай готується до висадки на Місяць: пройшли ключові випробування посадкового модуля Lanyue 

Згідно зі звітом, тенденція очевидна: Китай не просто намагається наздогнати, а й часом сам встановлює правила гри, переосмислюючи поняття лідерства в космосі. Ці нові космічні змагання між країнами визначатимуться не одним досягненням, як під час перших перегонів між США та СРСР, а постійною відданістю справі та здатністю до адаптації в довготривалій перспективі.

Амбіції Китаю справді вражають. Країна підтвердила намір висадити своїх астронавтів на Місяць до 2030 року, кидаючи прямий виклик американській програмі Artemis, яка планує повернути людей на супутник Землі орієнтовно у 2027 році. Поки NASA стикається із затримками, бюджетними обмеженнями та проблемами з розробкою місячних посадкових модулів від SpaceX і Blue Origin, Китай впевнено реалізує свої плани. Професор Квентін Паркер з Університету Гонконгу вважає, що через проблеми Artemis Китай має всі шанси першим здійснити висадку на Місяць.

Окрім місячної програми, Китай має й інші вагомі досягнення:

• Власна космічна станція: повноцінно функціонує китайська орбітальна станція "Тяньгун".
• Дослідження Марса: Китай активно проводить місії з вивчення Червоної планети. Наприклад, одна з найближчих і найважливіших місій, Тяньвень-3, запланована приблизно на 2028 рік, планує доставити на Землю не менше 500 грамів марсіанських зразків для пошуку ознак життя, вивчення еволюції придатності планети для життя та її геологічної історії. Ця місія може зробити Китай першою країною, яка доставить зразки з Марса на Землю, випередивши спільні зусилля США та Європи.
• Китай планує відправити свою першу пілотовану місію на Марс у 2033 році. За нею відбудуться наступні місії у 2035, 2037, 2041 роках і далі, що свідчить про намір налагодити регулярні польоти між Землею та Марсом. Кінцевою метою Китаю є будівництво постійно населеної бази на Червоній планеті.
• Глобальний інтернет: розгортаються супутникові мережі Guowang і Qianfan, які мають стати аналогом Starlink і забезпечити Китаю стратегічну незалежність.
• Астероїдна місія: у 2025 році заплановано запуск місії Tianwen-2 для збору зразків з навколоземного астероїда.
• Тим часом Tianwen-4, яка планується на 2030 рік, дослідить околиці Юпітера.
• Квантовий зв'язок: продовжується розгортання супутників для створення глобальної мережі квантового зв'язку.

Тим часом США навпаки скорочують фінансування космічних місій, планують згортати роботу деяких супутників, зменшують кількість працівників тощо. Це позначиться на довгостроковій спроможності країни конкурувати з Китаєм за космос.

Військовий бік питання

Західних експертів особливо турбує військова складова космічної програми Китаю, адже межа між цивільними та військовими проєктами в країні дуже розмита. За словами генерала Космічних сил США Ченса Солтцмана, Китай створює так звану "мережу ураження" (kill web) із сотень супутників, здатних у реальному часі надавати дані для наведення на американські сили. Крім того, нещодавно було зафіксовано маневри п'яти китайських супутників, які імітували "повітряний бій" на орбіті. Такі дії можуть використовуватися для виведення з ладу апаратів супротивника.

Лідер Китаю Сі Цзіньпін відкрито заявив про мету перетворити країну на "велику космічну державу" і підкреслив роль космосу в національній обороні. У відповідь США оголосили про стратегію "космічної переваги", однак американські військові визнають, що розрив у можливостях між двома країнами стрімко скорочується і може незабаром взагалі зникнути.