Людство має бути готовим до ядерної катастрофи, – інтерв’ю із експерткою з атомної енергетики

Старша наукова співробітниця Інституту проблем безпеки атомних станцій Олена Паренюк, одна з ключових експерток форуму CHRNBL у Києві, що проходив за підтримки Українського культурного фонду, в ексклюзивному інтерв’ю для сайту 24 каналу розповіла про те, чи готове людство до подолання таких катастроф, як Чорнобильська.

Про форум CHRNBL Чорнобиль і польоти на Марс: як досвід аварії на ЧАЕС може допомогти сучасній космонавтиці

Чи усвідомило людство небезпеку аварій на ЧАЕС та Фукусімі й чи готове вже до подібних катастроф?

Людство зробило висновки, з’явилась нова дисципліна – наука, що вивчає наслідки і підготовку до масштабних радіаційних катастроф. Ми маємо бути готові. Станеться чи ні? Сподіваємось – ні. Але, підраховуючи щороку сумарно всі небезпеки, розуміємо всі ризики. Нехай не така масштабна аварія, як на ЧАЕС, але вона може статися, і людству необхідний досвід щодо того, що слід зробити, аби таку катастрофу подолати.

Як до такого взагалі можна підготуватись?

Для цього треба розраховувати всі ризики і розуміти, як діяти та які заходи правильні. Ми – Інститут проблем безпеки атомних станцій, Чеська академія наук і Японська агенцією з ядерних досліджень разом почали створювати школу підготовки фахівців з подолання катастроф. Вона працюватиме на базі Чорнобильської зони відчуження і, на відміну від інших, ми не тільки вивчатимемо наслідки, а й працюватимемо в групі з рольовими іграми – ось тут сталась катастрофа, ви – експерти і вирішуєте, що далі робити.

Вважаю, це чудове використання Зони відчуження як ресурсу для майбутніх поколінь, як поля для досліджень та майбутніх можливостей.

Хто увійде до експертних груп?

Ми пропонуємо брати участь у школі науковцям, людям, що навчаються в аспірантурі та докторантурі за профільними напрямками. Чорнобиль дає можливість спілкуватися з людьми в усьому світі. Базуючись на досвіді нашої групи й на широких міжнародних зв’язках, плануємо запросити найкращих світових лекторів – оффлайн та онлайн.

Досвід ліквідаторів, які зараз живі, буде використовуватись у цій школі?

Так, і це дуже важливо, бо такий досвід безцінний. Наша школа базується на дослідженні того, що потрібно було зробити, що було зроблено і що не було зроблено. Намагатимемося зробити умови максимально наближеними до реальних.

Міжнародний форум Чорнобиля – CHRNBL у Києві. Олена Паренюк (праворуч) / Фото: SOLARIS agency

Вчені, які знатимуть, що треба й не треба робити при надзвичайних ситуаціях, – дуже цінні фахівці!

100%. Спеціалісти кажуть: якщо в тебе є витік ядерного палива, то кожен день такого витоку коштує 6 – 7 мільйонів доларів. Набагато дешевше витратити, умовно, 100 тисяч доларів, аби підготувати фахівця з ядерної безпеки. Так, треба витратити час і гроші на підготовку експертів, але вони потрібні. І хоч ми всі сподіваємось, що жодних катастроф, пов’язаних з ядерною енергетикою, не трапиться, кожна країна має бути готовою до можливих надзвичайних і аварійних подій.

Такі фахівці потрібні кожній країні, що має ядерну енергетику?

І не тільки. Наприклад: Білорусь побудувала атомну електростанцію поблизу кордону з країнами Балтії. Якщо на АЕС щось станеться, то загроза буде значно більшою якраз для Литви, Латвії та Естонії, ніж для самої Білорусі.

Останнім часом йдуть розмови про можливий "поділ" Зони відчуження на дві зони, одна з яких буде певною мірою відкритішою. Що думаєте з цього приводу?

Так, мова про основну – "закриту" частину Зони відчуження і більш відкриту – для цивільних. Дехто навіть говорить про придатність для життя та розвиток другої частини Зони у напрямку створення природного заповідника з доступом для огляду. В будь-якому випадку, частина Зони залишиться закритою та умовно безпечною – там будуть тільки науковці, й доступ ще довго залишатиметься обмеженим.

Якщо говорити про подальший шлях України в енергетиці, в який бік рухатись – до атомних електростанцій чи альтернативної енергетики?

Я – за енергоблоки. Якщо ми хочемо мати енергетичну незалежність, то слід рухатись саме в бік АЕС. До речі, Євросоюз визнав атомну енергетику – екологічною і зеленою. Вона такою може бути, але варто пам’ятати про можливі наслідки кожної помилки й не допускати їх.

Важливо! Вчені зробили відкриття на місці вибуху першої атомної бомби

Що потрібно українським вченим для розвитку і стабільної роботи?

Нам потрібно мати можливість планувати на багато років наперед. Довгий проміжок, підкреслю, – це не 2 – 3 роки. Це – 20, 50, а то й 100 років.

Підкреслю, що науковцям потрібне не лише фінансування, а й підтримка. В Японії, де я працювала 2 роки, при згадуванні "науковець" до людини змінюється ставлення. Нам в Україні теж потрібні така підтримка і розуміння.

Автори: Мар'я Гриневич та Ліна Бортновська, спеціально для 24 каналу