Чи вижив хтось після виверження Везувію у 79 році нашої ери?

Довгий час вважалося, що всі, хто був на момент виверження у Геркуланумі та Помпеях, померли, перетворившись на порожнини в застиглому камені. Однак тепер це твердження переглянуть, оскільки вчені знайшли свідчення про людей, які пережили виверження й продовжили своє життя в інших місцях.

Дослідження, яке проливає світло на те, що було далі, тривало близько десяти років і лягло в основу нового документального фільму PBS "Помпеї: Нові розкопки".

Дивіться також Поблизу Помпей знайдено унікальну деревину імпортовану з віддалених регіонів Римської імперії

Скільки людей вижило

Помпеї та Геркуланум були двома багатими містами на узбережжі Італії на південь від Неаполя. У Помпеях проживало близько 30 000 осіб, тут процвітала промисловість і діяли активні політичні та фінансові мережі. Геркуланум з населенням близько 5 000 осіб мав активний рибальський флот і кілька мармурових майстерень. Обидві економіки підтримували вілли заможних римлян у навколишній сільській місцевості.

Виверження тривало понад 18 годин. Людські останки, знайдені в кожному місті, становлять лише невелику частину населення, а багато предметів, які археологи очікували знайти збереженими в попелі, були просто відсутні. Зі стаєнь зникли вози і коні, з доків — кораблі, а сейфи вичищені від грошей і коштовностей. Все це свідчить про те, що багато мешканців міст могли врятуватися, якби втекли досить рано.

Археологи завжди припускали, що деякі люди втекли. Але пошуки тих, хто вижив, ніколи не були пріоритетом, тож ніяких доказів ми не мали.

Професор Університету Маямі Стівен Л. Тук каже, що створив методологію, щоб визначити, чи можна знайти тих, хто вижив.

Я взяв римські імена, унікальні для Помпей чи Геркуланума – такі як Нумерій Попідій та Аулус Умбріцій – і шукав людей з цими іменами, які жили в навколишніх громадах у період після виверження. Я також шукав додаткові докази, такі як покращена інфраструктура в сусідніх громадах для розміщення мігрантів,
– пише він.

Після восьми років пошуку в базах даних десятків тисяч римських написів на різних місцях — від стін до надгробків — учений знайшов свідчення про понад 200 вцілілих у 12 містах. Ці муніципалітети розташовані переважно в районі Помпей. Але вони, як правило, знаходилися на північ від Везувію, поза зоною найбільших руйнувань.

Схоже, що більшість тих, хто вижив, намагалися триматися якомога ближче до Помпей. Вони вважали за краще селитися разом з іншими вцілілими, а при переселенні покладалися на соціальні та економічні зв'язки зі своїх рідних міст.

Чим займалися ті, хто вижив

Деякі сім'ї продовжили процвітати у нових громадах.

• Багата сім'я Кальтіліїв оселилася в Остії — тодішньому великому портовому місті на північ від Помпей, за 18 миль від Риму. Там вони заснували храм єгипетського божества Серапіса, який носив на голові кошик із зерном, символ щедрості землі. Члени родини Кальтіліїв одружилися з іншою родиною врятованих, Мунатіями.
• Друге за величиною портове місто Римської Італії, Путеолі — сьогодні відоме як Поццуолі — також прийняло вцілілих. Туди переселилася сім'я Аулуса Умбріція, який торгував гарумом, популярним ферментованим рибним соусом. Відродивши сімейний бізнес, Аулус і його дружина назвали свою першу дитину, народжену в новому місті, Путеоланом.

Однак пощастило не всім. Деякі з тих, хто пережив виверження не досягли успіху в своїх нових громадах. Одні були бідними й до цього, а інші втратили свої статки під час виверження або згодом після нього.

• Фабія Секундіна з Помпей, названа на честь свого діда, заможного торговця вином, також опинилася в Путеолі. Там вона вийшла заміж за гладіатора-ретиарія Водолія, який помер у віці 25 років, залишивши її у важкому фінансовому становищі.
• Три інші дуже бідні сім'ї з Помпей – Авіані, Атілі і Мазурі – вижили й оселилися в невеликій, біднішій громаді під назвою Нуцерія, яка сьогодні називається Ночера й знаходиться приблизно в 16 кілометрах на схід від Помпей. Згідно з надгробком, який досі зберігся, сім'я Мазурі взяла хлопчика на ім'я Авіаній Феліціо як прийомного сина.
• Інша жінка з неназваної родини, яка пережила виверження, продовжила сімейну традицію: оселившись у новій громаді, Беневентумі, вона побудувала вівтар Венері на громадській землі, наданій місцевою міською радою.

Як реагувало суспільство на переселення

Цікаво, що поки жертви переселялися й будували життя у своїх нових громадах, уряд також відігравав певну роль. Римські імператори інвестували значні кошти в регіон, відновлюючи пошкоджені виверженням об'єкти та будуючи нову інфраструктуру для переміщеного населення, включаючи дороги, системи водопостачання, амфітеатри та храми.

Люди, що вижили, не були ізольовані в таборах і не були змушені жити в наметових містечках протягом невизначеного часу. Немає жодних свідчень того, що вони стикалися з дискримінацією у своїх нових громадах.

Навпаки, все вказує на те, що громади вітали тих, хто вижив, допомагали й навіть усиновлювали дітей. Багато з них відкрили власний бізнес або обіймали посади в органах місцевого самоврядування. Уряд забезпечив нове населення та їхні громади ресурсами та інфраструктурою для відновлення життя.