У Сахарі знайшли загадковий кам'яний монумент віком тисячі років

Що це за споруда і де її знайшли?

В одному з найсухіших регіонів Західної Сахари від овального насипу на схід тягнуться два довгі ряди каменів. Така форма не схожа на звичайні доісторичні гробниці. Науковці називають її "антенним тумулусом", пише Arkeonews.

Цей монумент розташований у місцевості Ваді Лаваш ель Теллі й має довжину 54,5 метра від краю до краю. Схожі споруди трапляються в різних частинах Північної Африки, але досі дослідники не могли встановити, коли їх звели і для чого використовували. Тепер відповіді з'явилися в дослідженні, яке опублікував журнал African Archaeological Review.

Міжнародна команда під керівництвом Жоакіма Солера з Каталонського інституту досліджень культурної спадщини вивчила конструкцію монумента й проаналізувала людські рештки з його внутрішньої частини. Два радіовуглецеві датування визначили вік поховання в проміжку від 4417 до 4100 років тому. Так науковці вперше отримали абсолютну хронологію для цього типу монументів в Атлантичній Сахарі.

Як влаштований монумент?

Споруда складається з двох частин. На західному краї розташований овальний насип завбільшки приблизно 12,5 на 10 метрів. На схід через гравійну рівнину тягнуться два витягнуті ряди вапнякових блоків. Разом вони й створюють характерний вигляд "антени".

Аерофотознімок кам'яного монумента / Фото African Archaeological Review

Будівельники використали місцевий девонський вапняк. Плити та блоки вони клали просто на землю без розчину. Хоча вся споруда простягається на понад 54 метри, насип підіймається не вище ніж на три метри. Тому, імовірно, невелика група людей могла звести її без спеціального обладнання для обробки каменю.

Обидва кам'яні "крила" орієнтовані приблизно на 102 градуси від географічної півночі. Схожі напрямки раніше наводили на думку, що деякі сахарські монументи мали астрономічне значення. Проте дослідники підкреслюють, що для споруди Лаваш ель Теллі таку функцію не довели.

Що знайшли під камінням?

Розкопки показали ретельно захищену поховальну камеру під зовнішнім вапняковим покриттям насипу. Великі кам'яні плити утворювали внутрішню захисну конструкцію, а під нею археологи виявили рештки однієї людини. Поховання не мало слідів порушення чи повторного використання, тож науковці побачили його початкове облаштування.

Померлого поклали на спину вздовж осі північ – південь: голова була спрямована на південь, а ноги зігнуті й відведені вбік. За станом зубів дослідники припустили, що людині було приблизно 25 – 35 років. Через погану збереженість скелета визначити стать не вдалося.

Єдиними артефактами поруч із рештками стали чотири маленькі круглі намистини зі шкаралупи страусиних яєць. Науковці вважають, що вони могли входити до особистих прикрас. Характерної кераміки, знарядь чи інших речей, які допомогли б визначити культурну належність людини, у похованні не було.

Визначити вік було непросто. У кістках не вистачало збереженого колагену для звичайного радіовуглецевого датування, тому спроби 2018 року не вдалися. У 2025 році дослідники проаналізували мінеральний компонент двох зразків кісток. Результати збіглися й показали вік від 4417 до 4100 календарних років до сьогодення.

Етапи розкопок поховального монумента / Фото African Archaeological Review

Що це означає для вивчення доісторичної Сахари?

Нова хронологія вписує антенні тумулуси в ширшу традицію кам'яних поховальних монументів, яка розвинулася в Західній Сахарі в пізньому неоліті. Споріднені споруди трапляються на півдні Марокко та в Мавританії. Інші форми, зокрема гробниці у вигляді півмісяця, поширені по всьому регіону.

Результати вказують, що антенні тумулуси частково існували в той самий час, що й деякі гробниці-півмісяці. Це дає дослідникам міцнішу основу, щоб порівнювати різні поховальні традиції та простежувати, як змінювалося ставлення до померлих у доісторичних громадах Сахари.

Поблизу є ще один важливий об'єкт. Менш ніж за кілометр від монумента розташована частина комплексу наскельного мистецтва Слугілья Лаваш. Там дослідники зафіксували 2068 вирізьблених зображень, які розкидані приблизно на 27 кілометрів. Серед них тварини та інші мотиви, пов'язані з доісторичним населенням. Утім, науковці застерігають, що пов'язати це наскельне мистецтво з людьми, які збудували гробницю, поки не можна.

Для археологів цінність Лаваш ель Теллі не лише в рекордній довжині, а й у тому, що зберігалося під камінням. Поховання підтверджує, що принаймні одна з цих загадкових споруд мала поховальне призначення. А її точний вік тепер слугує орієнтиром для майбутніх досліджень в інших регіонах Сахари.