Учені дізналися, коли Сахара була зеленою та чому вона перетворилась на пустелю

Існує багато доказів того, що в минулому Сахара періодично покривалася рослинністю, з поширенням річок, озер і водозалежних тварин, таких як бегемоти. Ці вологі періоди Північної Африки зіграли вирішальну роль у створенні рослинних коридорів з Африки, що дало змогу розселятися різним видам, включно з ранніми людьми, по всьому світу.

Дивіться також На Марсі майже немає корисних ресурсів, показує нове дослідження

Від пустелі до зелених заростей

Результати дослідження показали, що періодичні вологі фази в Сахарі були зумовлені змінами орбіти Землі навколо Сонця, зокрема й прецесією, але не наступали під час льодовикових періодів.

Прецесія – явище, за якого вісь обертання повільно змінює свій напрямок у просторі. Вісь обертання – це уявна пряма лінія всередині об'єкта, навколо якої він обертається, і яка проходить через обидва його полюси. Земна вісь розташована під кутом, що можна інтерпретувати як обертання "на боку".

Вчені змоделювали вплив цих чинників, додавши також віддалені ефекти великих льодовикових щитів у високих широтах Північної півкулі. Фактично вони простежили два найбільш помітні цикли на планеті – циклічну трансформацію льодовикового покриву та циклічну трансформацію пустелі Сахара в савани й лісові екосистеми, узгоджуючи все це з палеокліматичними спостереженнями.

Отож, ці "сезонні контрасти" демонструють сталу періодичність у 21 000 років. Зміни прецесії визначають кількість сонячної енергії, одержуваної Землею в різні пори року, що, своєю чергою, контролює силу африканського мусону і поширення рослинності по цьому великому регіону. Спричиняючи тепліше літо в Північній півкулі, зростала також сила західноафриканської мусонної системи та збільшувалась кількість опадів у Сахарі, що призводило до поширення рослинності по всій пустелі.

Отримані дані також показують, що вологих періодів не було під час льодовикових періодів, коли існували великі льодовикові покриви, що вкривали значну частину високих широт. Це пояснюється тим, що ці величезні льодовикові щити охолоджували атмосферу і придушували тенденцію до розширення африканської системи мусонів.

Це підкреслює важливий зв'язок між цими віддаленими регіонами, який, можливо, впливав на розселення видів, включаючи людей, за межі Африки під час льодовикових періодів останніх 800 000 років.