Середньовічний записник із туалету в Німеччині відкрив несподівані таємниці минулого

Що приховував середньовічний туалет у центрі Німеччини?

У німецькому місті Падерборн археологи виявили унікальний артефакт – невеликий восковий записник, який пролежав у середньовічній вигрібній ямі приблизно 700 – 800 років. Незвичайна знахідка була зроблена під час будівельних робіт на місці майбутньої адміністративної будівлі міста.

Артефакт став справжньою сенсацією для дослідників, адже подібні предмети майже ніколи не зберігаються до наших днів. На відміну від релігійних рукописів чи офіційних документів, які часто спеціально берегли, такі записники використовувалися як багаторазові "чернетки" для коротких нотаток і не розглядалися як речі, які мають пережити століття.

За словами археологині Барбари Рюшофф-Парцингер, це перша подібна знахідка на території федеральної землі Північний Рейн – Вестфалія.

Це єдина така знахідка у всій Північній Рейн – Вестфалії. Це може звучати дивно, але для археологів латрини майже завжди є справжніми скарбницями. Ще ніколи археологам не вдавалося знайти цілу книгу в такому стані, – зазначила вона у пресрелізі.

Як виглядав середньовічний записник? 

Знахідка являє собою компактний книжковий блок розміром приблизно з долоню. Він складається з десяти дерев'яних сторінок, вкритих шаром воску.

На таких сторінках писали загостреним стилусом – спеціальним металевим або кістяним інструментом, який залишав заглиблення у воску. Після використання поверхню можна було вирівняти й використовувати повторно.

Саме ця багаторазовість робила такі записники аналогом сучасних нотатників. Попередній аналіз показав, що текст написаний латиною, причому, ймовірно, однією людиною. Водночас різні кути написання свідчать, що власник користувався ним у повсякденних ситуаціях, роблячи швидкі записи буквально "на ходу".

Дослідники припускають, що записник міг належати заможному мешканцю міста – найімовірніше, торговцю або представнику освіченого міського середовища. У XIII – XIV століттях грамотність у Європі залишалася привілеєм духовенства та вищих соціальних прошарків.

Чому книга збереглася майже в ідеальному стані? 

Головна причина дивовижного збереження – специфічне середовище середньовічної вигрібної ями. Постійна вологість і майже повна відсутність кисню створили природну герметичну камеру, яка уповільнила процеси руйнування органічних матеріалів.

Завдяки цьому до наших днів дійшли не лише дерев'яні сторінки, а й шкіряна обкладинка, воскове покриття та значна частина написів. Реставраторка Сюзанна Бретцель розповіла, що спочатку предмет виглядав як звичайна грудка мокрої землі.

"Щільно вкритий вологим ґрунтом, цей об'єкт спершу здавався абсолютно непомітним. Лише під час очищення в нашій реставраційній майстерні в Мюнстері стало зрозуміло, що це справжня книга. І навіть після стількох століть знахідка все ще мала доволі неприємний запах", – зазначила вона.

Як пише Live science, особливу цінність становить те, що внутрішні сторінки були настільки щільно закриті, що бруд майже не проник усередину.

Приховані записи можуть розкрити нові деталі

Науковці вважають, що воскові сторінки можуть містити більше інформації, ніж видно неозброєним оком. Оскільки старі записи часто стиралися для повторного використання, під новішими текстами могли зберегтися сліди попередніх нотаток.

Фахівці планують використати сучасні методи спектральної візуалізації, щоб "прочитати" приховані шари письма. Це може дати унікальну інформацію про середньовічну торгівлю, систему обліку, нагадування, списки товарів чи навіть особисті записи.

Ще одна цікава деталь – шкіряна палітурка прикрашена тисненими ліліями. У середньовічній символіці цей знак асоціювався з чистотою, королівською владою та божественною благодаттю. Це може свідчити про високий соціальний статус власника.

Середньовічна вбиральня як архів історії? 

Записник став не єдиною знахідкою на місці розкопок. Археологи також виявили дерев'яні бочки, уламки кераміки, ножі, фрагменти кошиків і шовкові тканини. Частина тканин була порізана на невеликі прямокутні шматки, які, на думку дослідників, могли використовуватися як середньовічний аналог туалетного паперу.

Археологиня Свева Гай пояснила, що подальше вивчення архівних документів може дозволити встановити, кому належала ділянка, де розташовувалася латрина. "Щойно ми зможемо точно прив'язати цю вигрібну яму до конкретної земельної ділянки, архівні дослідження можуть допомогти встановити особу її мешканців. У найкращому випадку це дозволить пов'язати воскову табличку з конкретним ім'ям", – зазначила вона.

Наразі реставратори зосереджені на збереженні артефакту. Повне відновлення, розшифрування й переклад латинських записів можуть тривати до року. Якщо це вдасться, науковці отримають рідкісне "вікно" у повсякденне життя середньовічного міста – без офіційної риторики, через призму звичайних робочих нотаток людини, яка жила майже вісім століть тому.