Над тропіками знайшли гігантську озонову діру, всемеро більшу за антарктичну

Озон – це нестійкий газ, молекула якого складається з трьох атомів кисню. Він міститься в стратосфері в порівняно невеликій кількості, якої, однак, достатньо для того, щоб істотно скоротити вплив ультрафіолетового випромінювання на поверхню Землі. Виснаження озонового шару підвищує ризики розвитку раку шкіри та катаракти, ослаблення імунної системи у людей. Крім того, воно негативно впливає на сільське господарство й екосистеми.

Цікаво Вчені бояться невідомих бактерій, які сотнями знаходять у талих льодовиках

Деталі відкриття

Канадський дослідник з Університету Ватерлоо в Онтаріо Цин-Бін Лу заявляє, що виявлена над тропіками озонова діра в сім разів перевищує за площею аналогічне явище над Антарктикою. Це є приводом для серйозної глобальної заклопотаності, оскільки тропіки складають близько половини площі поверхні планети і є домом приблизно для половини населення світу.

• Згідно з дослідженням, проблемна область у нижній стратосфері над тропіками містить на 25 відсотків менше озону в порівнянні зі звичайними показниками. А в самому центрі ситуація ще гірша – там озону на 80% менше норми.
• За глибиною діра порівнянна з антарктичною.
• Вона має не сезонний характер, а присутня цілий рік, заявляє дослідник, який зробив висновки на основі даних супутників.
• У пресрелізі Американського Інституту фізики зазначається, що відкриття нової озонової діри стало несподіванкою для колег Лу.

Її поява суперечить загальноприйнятій фотохімічної моделі, згідно з якою руйнуванню озонового шару сприяє перш за все фотоліз — у цьому випадку мова йде про розкладання хлорфторвуглеводнів і вивільнення вільних радикалів хлору, що руйнують озоновий шар. Але фотохімічна модель не могла пояснити, чому мінімальні озонові діри спостерігалися в роки сонячних максимумів (1991, 2002 і 2013), тоді як найбільші, найглибші та найбільш стійкі діри з'являлись у роки сонячних мінімумів (1987, 1998, 2008 і 2020), зазначає Цин-Бін Лу.

Канадський вчений розробив власну модель, назвавши її "Реакція електронів, що запускається космічними променями". У серії своїх робіт Лу доводить, що основним фактором, що знижує рівень озону, є галактичне випромінювання, чий вплив на Землю обернено пропорційний сонячному. Частинки високих енергій з далекого космосу запускають реакції в галогеновмісних молекулах у найбільш холодних (нижніх) шарах стратосфери, приводячи до масштабного викиду речовин, що виснажують озоновий шар.