Майбутнє Вікіпедії під великою загрозою
Вікіпедія давно стала невіддільною частиною нашого життя. Ми використовували її для навчання, пошуку відповідей на власні питання, перевірки фактів та іншого. За два десятиліття платформа перетворилася на глобального гіганта, але тепер зіткнулася з серйозними викликами епохи ШІ.
Філософське коріння вільної енциклопедії
Як пише The Guardian, в основі платформи лежать гуманітарні ідеї, а не лише сухі технології. Винахідник концепції вікі Ворд Каннінгем ще у 1990-х роках розмірковував над тим, як зробити міць комп'ютерів доступною кожному, надихаючись дзенським принципом вабі-сабі – красою в недосконалості. Саме тому енциклопедія завжди перебуває у стані постійного доопрацювання.
Коли Джиммі Вейлз та Ларрі Сенгер запустили проєкт у 2001 році, філософія знову зіграла вирішальну роль. Вейлз роками листувався з мислителями, а єдиним найманим фахівцем на старті став саме Сенгер, який мав науковий ступінь з філософії. Разом вони створили цифровий простір, де ентузіасти розмірковували про важливість перевірених фактів.
Люди, які формували онлайн-гіганта
За колосальним масивом інформації завжди стояли автори, яких нерідко сприймали крізь призму стереотипів. Серед перших дописувачок була Гейта Ланглуа, яка наповнювала статті про штат Род-Айленд та королівських пуделів. Інша важлива постать – Рут Іфчер, докторка наук і мовна перфекціоністка, яка через сильну агорафобію (тривожний стан, при якому людина відчуває сильний страх у ситуаціях, з яких важко швидко втекти або де немає можливості отримати допомогу; страх того, що може відбутися напад паніки, який станеться в певному місці або ситуації – наприклад, у відкритому просторі) не могла працювати на звичайній роботі, але знайшла покликання у редагуванні енциклопедії.
Вагому роль у житті ресурсу відіграли нейровідмінні люди, котрі присвячували тисячі годин впорядкуванню матеріалів про транспорт, комікси чи погоду.
Вікіпедія – це місто, збудоване людьми з синдромом Аспергера,
– коментував раніше колишній очільник Wikimedia Foundation.
Ентузіазм авторів часом переростав у запеклі дискусії. Зокрема, фанати доріг після видалення їхніх текстів про другорядні траси залишили ресурс і заснували окрему вікі для шосе. Протистояння між прихильниками збереження кожної деталі та захисниками суворої фільтрації досі залишається головним філософським розколом спільноти.
Випробування штучним інтелектом
Початкові очікування творців обмежувалися скромними рамками: вони вважали солідним орієнтиром 100 тисяч статей за зразком Британської енциклопедії. Сьогодні платформа налічує 68 мільйонів публікацій, а лише англомовна версія складається з 5,2 мільярда слів. За підрахунками дослідницького центру Pew Research, у період між 2015 і 2025 роками сторінки проєкту переглянули 1,9 трильйона разів.
Утім, навіть настільки масштабна система виявилася вразливою перед викликами сьогодення. Генеративний штучний інтелект створює екзистенційну загрозу: він скорочує пошуковий вебтрафік, а редакторам доводиться боротися з велетенськими обсягами низькоякісного тексту від нейромереж, який може містити помилки.
Ми бачили, як це створювалося, і більше нічого подібного ми не побачимо,
– заявив письменник Річард Кук.
Сьогодні багато хто вже не переходить за посиланнями пошукових систем. Вони отримують відповіді від систем штучного інтелекту, які самі збирають інформацію з таких сайтів, як Вікіпедія. Вони навчаються на її даних, а також отримують інформацію в момент безпосереднього пошуку. Тому ми фактично отримуємо замкнене коло: ШІ краде дані у Вікіпедії – люди перестають заходити у Вікіпедію – Вікіпедія зникає – ШІ втрачає джерело даних.