У Шотландії вперше виявили небезпечний вірус із Африки – вчені говорять про тривожний сигнал

У квітні 2026 року британські служби охорони здоров'я та ветеринарного контролю підтвердили перший випадок виявлення вірусу Усуту у Шотландії. Збудника знайшли у чорних дроздів на острові Арран, розташованому на південний захід від Глазго. Про це пише Phys.

Дивіться також Без пляшок і фільтрів: інженери навчили одяг добувати воду з атмосфери 

Чому поява вірусу Усуту стала несподіванкою для науковців?

Вірус Усуту походить з Африки та отримав назву на честь річки в південній частині континенту, де його вперше виявили у 1959 році. До Європи він потрапив на початку XXI століття, однак досі не поширювався настільки далеко на північ.

Саме тому новина стала шоком для багатьох фахівців. Професорка екології інфекційних захворювань з University of Glasgow Гезер Фергюсон зізналася, що ще кілька років тому не очікувала побачити подібне за своє життя.

"Це тривожний сигнал про те, що деякі ризики можуть прийти до нас раніше, ніж ми думали", – заявила дослідниця.

За словами Фергюсон, раніше науковці вважали шотландський клімат занадто прохолодним для ефективного поширення вірусу.

Як вдалося виявити інфекцію?

Першими на проблему звернули увагу місцеві жителі острова Арран. Улітку 2025 року вони почали повідомляти про масову загибель чорних дроздів із незвичними симптомами.

Птахи втрачали орієнтацію, ставали млявими, не могли нормально харчуватися, а їхні шиї набували неприродного викривлення. Після звернення місцевого ветеринара останки кількох птахів відправили на лабораторний аналіз. Дослідження підтвердило наявність вірусу Усуту.

Після цього вчені розпочали польові дослідження та вилов комарів виду Culex pipiens – основних переносників захворювання. Саме ці комахи нині перебувають у центрі уваги дослідників, які намагаються зрозуміти масштаби поширення інфекції.

Як кліматичні зміни допомагають вірусам просуватися на північ?

Науковці пов'язують появу Усуту у Шотландії насамперед із глобальним потеплінням. Комарі Culex pipiens найкраще почуваються за температури близько 25 градусів Цельсія. Якщо раніше такі показники для Шотландії були рідкістю, то останніми роками вони дедалі частіше фіксуються влітку.

Старша наукова співробітниця Центру вірусологічних досліджень при Університеті Глазго Емілі Пондевіль пояснює, що для поширення інфекції важливі не лише умови життя комарів, а й здатність самого вірусу розмножуватися всередині переносника.

"Існує баланс між температурою, за якої можуть жити комарі, температурою, яку віддає перевагу вірус, та взаємодією між ними", – зазначила вона.

За словами дослідників, підвищення середніх температур у Європі вже призвело до зростання ризику поширення таких хвороб, як лихоманка Зіка та чикунгунья.

Особливе занепокоєння викликає той факт, що у травні 2025 року у Великій Британії вперше також виявили вірус Західного Нілу – близького родича Усуту.

Наразі фахівці не вважають Усуту серйозною загрозою для громадського здоров'я у Великій Британії. Втім, Гезер Фергюсон називає його своєрідною "канаркою у вугільній шахті" – попередженням про те, які інфекції можуть з'явитися в майбутньому внаслідок зміни клімату.

Поява Усуту свідчить, що природні умови регіону вже стають придатними для існування інших вірусів, які переносяться комарами.

Найбільша небезпека загрожує птахам

Поки що найбільше занепокоєння викликає вплив інфекції на дикі популяції птахів. У різних країнах Європи Усуту вже спричинив помітне скорочення чисельності чорних дроздів. Вірус також уражає сов, хижих птахів та низку співочих видів.

Подібні проблеми вже спостерігаються в інших частинах світу. Наприклад, на Гаваях комарі, які переносять пташину малярію, стали однією з причин різкого скорочення чисельності кількох рідкісних видів птахів. Деякі з них змушені відступати у високогірні райони, де комарів менше.

Однак і цей захист поступово зникає. Через підвищення температур комарі та патогени дедалі частіше виявляються на висоті понад 1 500 метрів над рівнем моря.

Дослідники наголошують, що поява Усуту у Шотландії є важливим сигналом для наукової спільноти. Вона демонструє, наскільки швидко кліматичні зміни можуть змінювати географію інфекційних захворювань та створювати нові виклики для екосистем і систем охорони здоров'я.