Канадські вчені порахували ймовірність смерті від уламків ракети, що падає з космосу

На думку дослідників з Університету Британської Колумбії в Канаді, неконтрольований вхід ракети в атмосферу більшою мірою становить небезпеку для життя людей з бідніших регіонів. Однак ця імовірність зовсім не пов'язана з кількістю грошей, а лише з розташуванням країн.

Цікаво Дослідники з'ясували, яка риса характеру домінує у прихильників теорій змови та забобонів

Результати дослідження

Ракети використовуються для запуску супутників та інших космічних апаратів і часто залишаються на орбіті після запуску. Більшість орбіт розташовані в екваторіальних регіонах і саме там уламки неконтрольовано падають на Землю. Оскільки поблизу екватора здебільшого розташовані країни з низьким доходом, то й саме в них ризик померти від уламка ракети значно вищий. Крім того, там вища щільність населення, яке живе у "незахищених або слабо захищених спорудах, що забезпечують обмежений захист від уламків".

У Джакарті, Дацці, Мехіко, Боготі й Лагосі падіння уламків в три рази більш імовірно, ніж у Вашингтоні, Нью-Йорку, Пекіні та москві,
– кажуть автори дослідження.

При підготовці дослідження фахівці вивчили всю доступну інформацію про падіння уламків за останні 30 років. Вони не виявили жодного зареєстрованого випадку, коли це призвело б до людських жертв. Втім, на їхню думку, цим даним не варто довіряти.

Можна уявити, що хтось у сільській місцевості в країні, що розвивається, таємничим чином гине від падіння з неба невеликого шматка металу. Чи буде це заявлено як частина корпусу ракети? Чи дізнаються про цю подію світові ЗМІ?
– коментує Майкл Байєрс, професор факультету політології Університету Британської Колумбії.

Загалом дослідники заявляють, що шанс однієї або кількох смертей унаслідок падіння уламків складає 10 відсотків за наступні 10 років при нинішньому підході до ракетних пусків.

Що з цим робити

З огляду на це вчені пропонують зобов'язати компанії, що займаються запусками, управляти приземленням ракет. Для цього в апараті потрібно зберегти трохи палива на зворотну дорогу, щоб ракета контрольовано увійшла в атмосферу над безлюдними районами океану.

Деякі організації, такі як SpaceX, вже приземляють нижню частину або перший ступінь своїх ракет назад на Землю після запуску, але другі ступені, що використовуються для виведення супутників на їх кінцеві орбіти, як і раніше дрейфують в космосі, маючи всі шанси перейти до вільного падіння в атмосферу.