Традиції парламентаризму
Довелося мені вчора побачити епізод з бійкою у Верховній Раді. Я достатньо рідко спостерігаю за політичними баталіями в парламенті, але побачене викликало у мене величезний сором.
(Я тут не буду торкатися того, які рішення були ухвалені тоді на сесії, зрештою, вони не були неочікувані) АЛЕ! Кадри брутального мордобою обійшли провідні новинні агенції світу, викликали шок і, зрештою, засвідчили рівень українського парламентаризму…
З історій на цю тему мені спали на думку хіба що празькі дефенестрації. Перша з них сталася у 1419 році. Тоді на фоні релігійних суперечок розлючений натовп викинув з вікна ратуші членів міської ради, які розбилися насмерть. Цю подію вважають однією з ключових для початку гуситських війн, які тривали потім ще 15 років.
Друга празька дефенестрація відбулась у 1618 році. Тоді йшлося про боротьбу за владу та встановлення правління нового імператора Священної Римської Імперії. Безпосередніми жертвами дефенестрації стали імперські намісники, яких викинули у рів з вікна фортеці. Втім, їм пощастило більше - вони приземлилися на купу гною і вижили (згодом це стали трактувати як чудесний порятунок за допомоги божественного втручання). Ця подія зайняла не останнє місце у розгортанні Тридцятилітньої війни в Європі.
Все таки добре, що наші депутати після парламентських бійок залишаються живими і біль-менш неушкодженими. І жодних військових конфліктів такі інциденти не провокують. Погано, на мою думку, те, що ми звикли дивитися на це, як на цирк і розвагу.