Навіщо літаюча тарілка стоїть в центрі Києва: ви точно не помічали цей архітектурний курйоз

Але це не просто ефектний архітектурний експеримент. Її створювали з цілком конкретною метою, а всередині задумували простір, який для свого часу був майже фантастичним, повідомляє 24 Канал.

Її задумували для дуже незвичної мети

"Літаюча тарілка" розташована на вулиці Антоновича неподалік станції метро "Либідська". Будівлю звели у 1971 році за проєктом архітекторів Флоріана Юр'єва та Льва Новикова. 

На той час Київ активно забудовували типовими радянськими спорудами, тому футуристична форма будівлі одразу виділялася на їхньому тлі. 

Опори конструкції заховали, завдяки чому створюється враження, ніби величезний диск буквально завис у повітрі. І спочатку це мала бути не "тарілка". 

Флоріан Юр'єв був не лише архітектором, а й композитором та винахідником. Він задумав цю частину комплексу як світломузичний театр. Ідея полягала в тому, щоб поєднати музику, світло й архітектуру. Однак реалізувати задум у первісному вигляді не вдалося. 

Через обмеження того часу світломузичний театр так і не запрацював, а приміщення використовували як кінолекційну залу. Саме форма споруди була важливою для задуму Юр'єва. Незвичайна конструкція залу мала забезпечувати особливу акустику. 

Як виглядає "тарілка" в Києві: дивитись відео

Головна особливість "тарілки"

Одна з найцікавіших особливостей споруди — її акустика. Конференц-зал завдяки конструкції стелі дозволяв чути весь діапазон частот людського голосу та музичних інструментів без електронних засобів підсилення. Тобто футуристичний вигляд був не просто заради ефекту. Форма будівлі була безпосередньо пов'язана з тим, як усередині поширюється звук. 

Сам Юр'єв мріяв про простір, де архітектура та музика працюватимуть разом. Через це "тарілка" фактично була частиною його значно більшого задуму – створити новий тип культурного простору. 

А що означає сама форма? 

Насправді "літаюча тарілка" не мала якогось секретного послання про прибульців чи космос. Її футуристична форма була насамперед архітектурним та функціональним рішенням. Будівля мала виглядати легкою, хоча всередині є великий зал. 

Та увесь комплекс УкрІНТЕІ мав символізувати науково-технічний прогрес. До нього входили висотний корпус інституту, "тарілка" з кінолекційною залою та бібліотечний корпус. Тож для радянського Києва це була своєрідна демонстрація того, якою може бути архітектура майбутнього. 

Що з будівлею зараз?

У "тарілки" була непроста історія вже в сучасному Києві. У 2017 році частину корпусів інституту передали в оренду забудовнику, який планував створити поруч великий торгово-розважальний комплекс. Згодом виникла ідея фактично інтегрувати "тарілку" в нову забудову. Це викликало обурення активістів та прихильників збереження київського модернізму.

У 2020 році будівлю офіційно внесли до реєстру пам'яток архітектури та монументального мистецтва місцевого значення. А у 2024 році Міністерство розвитку громад повідомляло, що споруду мають зберегти без зміни головного фасаду та її основної композиції. Основним предметом охорони назвали, зокрема, лінзоподібний об'єм і кінолекційну залу.