Луцьк приймав королів та імператорів: чому в 1429 році сюди з'їхалася знать усієї Європи

Однією з найцікавіших подій зустрічі стала пропозиція коронувати великого князя литовського Вітовта. Про те, хто з правителів європейських держав приїхав до Луцька та про що вони говорили, розповіла історикиня та завідувачка Музею історії Луцького братства Волинського краєзнавчого музею Олена Бірюліна в інтерв'ю "Волинь унікальна".

Що відомо про Луцький з'їзд 1429 року

У січні 1429 року в Луцьку протягом чотирьох тижнів тривала дипломатична зустріч кількох правителів Центральної та Східної Європи. На ній обговорювали проблеми, які стосувалися відносин між державами.

Назва "Луцький з'їзд монархів" закріпилася ще в літературі XIX століття. Однак в оригінальному листуванні правителів, яке збереглося латинською та старонімецькою мовами, цю подію називали зустріччю або особистою зустріччю з послами.

Як пояснила Бірюліна, про перебіг переговорів історики дізнаються з листування учасників, дипломатичних документів, літописів та хронік. Водночас свідчення літописців потрібно оцінювати критично.

Ініціатором зустрічі був Сигізмунд Люксембурзький – король Угорщини, Чехії та Німеччини. У 1433 році Папа Римський коронував його імператором Священної Римської імперії.

Королю Сигізмунду довелось вирішувати складні військово-політичні завдання із захисту християнських країн Європи, 
– розповіла Бірюліна.

Сигізмунд Люксембурзький / Портрет правителя

На той час у Центральній Європі загострилася проблема гуситського руху, а на півдні тривала експансія Османської імперії. Ситуація для Сигізмунда ускладнилася влітку 1428 року, коли йому не вдалося відбити фортецю Голубац. Водночас значна частина Сербії та Боснії опинилася під владою османів, а Угорщина опинилася перед загрозою подальших нападів.

Тому Сигізмунд почав шукати союзників серед правителів Східної Європи. Його увагу привернули польський король Владислав-Ягайло та його двоюрідний брат Вітовт, великий князь литовський.

Восени 1428 року сторони домовилися про зустріч. Місце проведення обирав Вітовт, який наполіг на Луцьку. Саме тут була його найкраще підготовлена резиденція – Луцький замок. Зустріч призначили на 6 січня 1429 року.

Луцький замок в XVI столітті / Ілюстрація Олександра Дишка

Хто приїхав на Луцький з'їзд

Безпосередню участь у переговорах брали троє правителів: королі Сигізмунд і Ягайло, а також великий князь Вітовт. Хоча останній формально не був монархом, він зосередив у своїх руках значну владу. Окрім трьох основних учасників, до зустрічі запросили представників Тевтонського ордену.

Сигізмунд приїхав разом із дружиною Барбарою Цилійською. Його делегація складалася з довірених сановників, воєначальників та великих землевласників. Серед гостей були представники Угорщини, Чехії, Хорватії, Чорногорії та Священної Римської імперії.

Владислава-Ягайла супроводжували найвищі польські сановники, які представляли тодішню владу королівства. Натомість на боці Вітовта були литовсько-руські князі, пани та бояри.

Луцький з'їзд 1429 року / Йонаса Маккевічюса

Луцький замок ретельно підготували до приїзду гостей. За порядком стежив волинянин Юрша, якого історичні джерела називають професійним лицарем.

Зустріч стала помітною подією і для місцевих жителів, які побачили на вулицях Луцька численних іноземних гостей. До міста також приїжджали купці, зокрема із Сілезії, які сподівалися зустрітися із Сигізмундом.

Про що домовлялися на з'їзді

Оскільки зустріч організував Сигізмунд, головними темами переговорів стали проблеми, які турбували його державу та сусідів.

Одним із питань був гуситський рух у Чехії. Сигізмунду вдалося частково владнати цю проблему, відвернувши Ягайла та Вітовта від можливих претензій на чеську корону. За одним із припущень, угорський король хотів виграти час для майбутніх мирних переговорів із повсталими чехами.

Однак найбільше уваги приділили загрозі з боку Османської імперії. Після невдалих військових кампаній Сигізмунд гостро потребував допомоги сусідніх держав.

Угорський король вимагав від польської сторони виконати положення угоди 1412 року. За нею Молдова мала допомагати в боротьбі з турецькими нападами. Оскільки ці домовленості не виконувалися, Сигізмунд запропонував передати під його контроль частину Молдови, зокрема Кілійський замковий округ у гирлі Дунаю.

За словами історикині, саме це питання викликало найбільше суперечок між учасниками зустрічі. Польська делегація відхилила більшість пропозицій Сигізмунда. Тоді угорський король несподівано запропонував коронувати Вітовта.

Великий князь литовський Вітовт / Картина Яна Матейка "Битва під Грюнвальдом"

Якби це сталося, великий князь вийшов би з-під залежності від Ягайла та став би самостійним королем. Сигізмунд сподівався, що так зможе залучити Вітовта до свого союзу.

25 січня польська делегація залишила Луцьк, а слідом за нею поїхав і Ягайло. Вітовт погодився прийняти корону. 31 січня Сигізмунд вирушив додому, щоб підготувати необхідні документи та організувати виготовлення королівських корон.

Чому Вітовта так і не коронували

Підготовка до коронації тривала близько півтора року. Однак здійснити задум виявилося непросто. У Європі вже кілька століть не створювали нових королівств, а поява ще одного монарха могла викликати невдоволення інших держав.

До того ж проти коронації Вітовта виступив Папа Римський. Без його благословення отримати королівський титул було складно. Водночас конфлікт Сигізмунда з Папою заважав і його власним планам стати імператором.

Попри це, Сигізмунд не відмовився від задуму. Юристи імперії разом із правниками Віденського університету почали шукати докази того, що коронацію можна провести без участі Папи Римського.

Князь Вітовт / Малюнок Яна Матейки

У Вільнюсі визначили дату урочистостей – спочатку 8 вересня 1430 року, а згодом її перенесли на кінець місяця. Вітовт запросив багатьох дружніх правителів. Гості протягом п'яти тижнів приїжджали до міста та чекали на коронацію.

Однак у жовтні стало відомо, що перше посольство Сигізмунда з документами для коронації перехопили поляки. Друге посольство, яке перевозило корони, не наважилося вирушити за межі Німеччини.

Через це Вітовт так і не дочекався королівських корон. 15 жовтня 1430 року він розпустив гостей, а вже 27 жовтня раптово помер.