Львів міг отримати метро, але все пішло не за планом: що сталося під Палацом Потоцьких
У Львові могли з'явитися підземні тунелі, які мали допомогти місту позбутися транспортних заторів. Наприкінці 1980-х років амбітний проєкт швидкісного трамвая почали втілювати в життя, але перші ж підземні роботи обернулися проблемами для історичної пам’ятки.
Будівництво стартувало біля Палацу Потоцьких. Коли робітники почали облаштовувати шахту, у будівлі з’явилися тріщини, а підвали почало підтоплювати. Зрештою проєкт так і не реалізували, а львівське метро залишилося міською легендою, пише 24 Канал.
Як у Львові планували побудувати метро?
Ідея створити у Львові швидкісний трамвай із підземними ділянками з'явилася ще в радянські часи. Проєктування розпочали наприкінці 1970-х років, а в перспективі планували прокласти тунелі під центром міста та з'єднати їх із наземними маршрутами.
У 1987 році у Львові вже запрацювала наземна ділянка швидкісного трамвая між вулицями Сахарова та Науковою.
Наступним кроком мало стати будівництво тунелів. Підземка мала проходити під центральною частиною міста, а її маршрути могли з’єднати різні райони Львова.
Чому будівництво зупинили через Палац Потоцьких?
У 1989 році роботи перейшли до підземної частини проєкту. На подвір'ї Палацу Потоцьких облаштували шахту, через яку планували опустити прохідницьке обладнання.
Проте під час робіт почалися проблеми: ґрунт просідав, а в історичній будівлі з'явилися великі тріщини. Однією з причин ускладнень стали водоносні шари під землею. Через підземні води почало підтоплювати підвали палацу, а будівля зазнала пошкоджень.
За даними історичних матеріалів про львівський швидкісний трамвай, тріщини в палаці згодом укріплювали, зокрема за допомогою рідкого скла, яке використовували для зміцнення ґрунту.
Чому Львів так і не отримав метро?
Проблеми під час будівництва стали одним із чинників, через які проєкт зупинили. Водночас на його долю вплинули й економічні труднощі кінця 1980-х років, а згодом – розпад Радянського Союзу та нестача фінансування.
Зрештою Львів так і не отримав підземного трамвая, хоча частину наземної швидкісної лінії вже побудували. Задум залишився на кресленнях, а історія шахти біля Палацу Потоцьких нагадує, наскільки складно поєднувати масштабні інженерні проєкти зі збереженням історичної спадщини.
Сьогодні про львівське метро нагадують не станції та тунелі, а історії про нездійснений задум, який свого часу міг змінити транспортну систему міста.