Заговорив українською під час марення та не мав вищої освіти: цікаві факти про Коцюбинського
А чи знали ви, що Михайло Коцюбинський не мав вищої освіти, але водночас володів майже десятком мов? А те, що на його честь названі гвоздики? Цей письменник однозначно був яскравою особистістю, і ми продовжуємо з задоволенням вивчати як його твори, так і життєвий шлях.
У новому проєкті "Не з книжок" 24 Канал спільно зі співробітниками музеїв та біографами ділитиметься з вами маловідомими відомостями про українських письменників і митців. Цього разу разом з командою Музею Михайла Коцюбинського у Вінниці поділимось кількома фактами з життя автора "Intermezzo", які допоможуть вам краще пізнати його!
Українською заговорив під час марення
Повсякденною мовою спілкування у сім'ї Коцюбинського була російська. Українку ж він чув від сільської бабусі Хими, котра няньчила малого Михайлика. Вона ж йому розповідала чарівних народних казок. Відомо про випадок, коли майбутній письменник заговорив українською під час марення. І це не на жарт здивувало його рідних. Хлопець, коли дізнався про це, ще більше зацікавився українською мовою.
Вже в 9 – 10 літ пам'ятаю, я складав українські пісні на взірець народних,
– згадує Коцюбинський.
Михайло Коцюбинський заговорив українською під час марення / Фото з Вікіпедії
Зауважимо, що Михайло Коцюбинський не здобув вищої освіти. Втім, він був надзвичайно освіченим чоловіком. Знав він 9 мов. 3 слов'янські – українська, польська та російська, 3 романські – італійська, французька та румунська, а також 3 східні – татарська, турецька та циганська.
Водночас у музеї наголосили на тому, що Михайло Коцюбинський усі свої твори писав українською мовою, хоч російською вони коштували дорожче. Разом з тим він неодноразово засмучувався, що переклади його творів коштують утричі дорожче, ніж оригінали. Попри це, своїх принципів письменник не змінював. Ба більше, засуджував тих, хто "зраджував рідну мову" задля вигоди.
Він не лише писав, а й організовував літературно-мистецькі зібрання у своєму домі – "літературні понеділки". Згодом вони стали "літературними суботами Михайла Коцюбинського". І вони стали справжнісінькою школою для тодішньої обдарованої молодежі.
Але і це ще не все. Михайло Коцюбинський упродовж кількох років працював приватним учителем. Робив він це, хоч і не мав права на педагогічну діяльність, адже був без відповідної освіти. Лиш у 1891 році він склав екстерном іспити у Вінницькому реальному училищі, що дозволило йому отримати звання народного вчителя.
Це цікаво! Михайла Коцюбинського охоче запрошували до навчання дітей. А все тому, що в нього була репутація здібного педагога, а його учні могли хизуватись високими результатами.
Мав псевдонім і був неблагонадійним громадянином
Наявністю псевдоніма складно когось здивувати. Втім, слід знати про те, що свої твори Михайло Коцюбинський також підписував як Захар Козуб. Це ім'я, а також його варіанти – Козуб Захарій, Коцюб. та Ікс – він використовував на початку свого творчого шляху. Під цими псевдонімами виходили його ранні публіцистичні, а також фольклористичні праці у виданнях Львова.
Не варто забувати часи, в які жив Михайло Коцюбинський. Він завше перебував під наглядом жандармерії. А все тому, що через громадську діяльність та зв'язки з українським національним рухом його царська влада вважала "неблагонадійним". За письменником вели постійне стеження. А щоб мандрувати від міста до міста йому доводилось від влади отримувати спеціальний дозвіл.
На його честь назвали гвоздику
Як ми розповідали раніше, Михайло Коцюбинський полюбляв подорожувати. Власне, він брав собі за звичку з далеких країв привозити насіння цікавих рослин, які йому сподобались. Так, з острова Капрі до України потрапив новий сорт гвоздики, який нині відомий загалу як "гвоздика Коцюбинського".
Крім того, варто пам'ятати, що Михайло Коцюбинський не був просто любителем природи. Письменник буквально створював її навколо себе, зазначають співробітники музею. Так, на території його садиби у Вінниці можна побачити рослини та дерева, пов'язані з родиною автора "Тіней забутих предків".
Тут усе ще ростуть липи, яким близько 300 років, та груші-глеки, які посадив ще його дід Максим Абаза. Також тут можна побачити рослини, які Коцюбинський привозив зі своїх мандрівок. Серед них – тамариск і магнолія падуболиста з Криму. Улюбленицею письменника та родзинкою на садибі стала італійська агава.
На цьому тема рослин не завершується. Михайла Коцюбинського також зовуть "Сонцепоклонником" і "Соняхом". Так, на одній з вечірок його назвали соняхом, на що письменник радо відгукнувся:
– Так, я – сонях. Люблю сонячне повітря і, як сонях, тягнуся до сонця.
Михайла Коцюбинського називали "Соняхом" / Фото видавництва "Прометей"
Наостанок розповімо про те, що Михайло Коцюбинський був філоксеристом. З 1892 по 1896 роки він працював у складі Одеської філоксерної комісії. Її головна задача – боротьба з небезпечним шкідником винограду, який називався філоксерією. Сама робота була сезонною, а проводили її здебільшого в Одесі, Бессарабії та Криму. Співробітники музею зазначають, що цей період неабияк вплинув на фізичне здоров'я, а також моральний стан Михайла Коцюбинського.
А який з фактів про Михайла Коцюбинського здивував вас найбільше?