Наче казка ожила: в Україні є село, де розмальовують майже кожен будинок
Колись розписані хати були звичним явищем у багатьох українських селах, однак із часом ця традиція майже зникла. Втім, на Хмельниччині й досі є місце, де кольорові орнаменти прикрашають фасади будинків.
Чому село Самчики називають музеєм просто неба, звідки взялася традиція розписувати оселі та що символізують знамениті самчиківські орнаменти, читаємо в "Автентичній Україні".
Чому хати стали кольоровими?
Масовий розпис стін у Самчиках – це не просто сучасний муралізм, а глибока народна традиція, яку відродили місцеві митці та волонтери.
Наприкінці XIX – на початку XX століття тутешні господині розписували хати не лише для краси. Вони вірили, що пишні рослинні візерунки та птахи є магічними оберегами, які захищають родину від пристріту, хвороб та лиха.
На відміну від відомої Петриківки, самчиківський розпис виконується масивним, важким і зубчастим малюнком, який дещо нагадує гобеленовий орнамент.
Після Другої світової війни традиція ледь не зникла, але завдяки художникам-ентузіастам та грантовим артпроєктам село перетворили на "живий музей". Професійні майстри разом із волонтерами розписали будинки, власники яких погодилися роками не чіпати фасади.
Сьогодні традицію декоративного розпису села Самчики офіційно внесено до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України.
Унікальні розписи села Самчик: дивитись відео
Чим особливий розпис?
Майстри малюють не просто абстрактні візерунки, а цілі історії з казок, колядок та народних пісень. Малюнок є абсолютно площинним, виконується великими елементами з характерними зубчастими лініями.
Популярними є мотив вигнутого пера, зубчасте листя та елементи писанкарства (ріжки, кучері, хрести).
Самчиківський розпис / Віктор Раковський
Найулюбленіший сюжет – вазон, що проростає з писанки чи жолудя, як символ початку роду.
Кількість сюжетних деталей на картині зазвичай не перевищує семи. Найчастіше зображують птахів, козаків та українських дівчат.