"Це люди, яких діти знають": як працює реєстр педофілів в Україні та хто має до нього доступ

Чи допоможе цей реєстр вирішити проблему з педофілами та як взагалі можна захистити дітей від подібного – розбирався сайт 24 каналу.

Читайте В Україні запустили реєстр педофілів: у базі вже майже 200 осіб

Як працює реєстр в Україні

Наразі реєстр педофілів працює в тестовому режимі. Міністерство юстиції разом з органами прокуратури і суду наповнює його, вивчаючи особові справи засуджених за подібні злочини. Інформація щодо правопорушників зберігатиметься навіть після відбуття покарання. Але у разі скасування обвинувального вироку або ухвали суду, дані про особу видалятимуться з реєстру.

До реєстру вноситься наступна інформація:

• ПІБ.
• Дата народження.
• Місце проживання чи перебування.
• Злочин, за який особа була засуджена.
• Вид застосованого кримінального покарання.
• Дані про відбуте покарання, а також порушення правил адміністративного нагляду.

У реєстр будуть вноситися дані про осіб, що були засуджені за педофілію / Фото Pixabay

Інформація у реєстрі не буде доступною для всіх. Доступ до неї матимуть:

• Керівники органів державної влади та місцевого самоврядування – при рішенні про прийом на роботу керівника (заступника керівника) дитячого садка, школи, позашкільного навчального закладу, закладу охорони здоров'я або іншої установи, яка зобов'язана здійснювати нагляд за дітьми.
• Керівники дитячих садків, шкіл, позашкільних навчальних закладів, закладів охорони здоров'я або іншої установи, яка зобов'язана здійснювати нагляд за дітьми, у зв'язку з вирішенням питання прийняття особи на роботу.
• Будь-яка фізична особа щодо інформації про себе.
• Будь-яка фізична особа щодо інформації про іншу, якщо вона надасть нотаріально завірену згоду на це.

За темою Зустрів на безлюдній вулиці: на Вінниччині чоловік зґвалтував 12-річну односелицю

Чи допоможе реєстр вирішити проблему

Марія Губєрнік, сексологиня та секс-просвітниця, яка має свій інстаграм-блог, розповіла, що проблема педофілії завжди була, є і буде. Бо це хворі люди, які народжуються з таким відхиленням.

Таких людей пробували саджати в тюрми і я, в принципі, погоджуюся з ізоляцією таких людей, бо часто вони не контролюють себе. Паралельно з педофілією вони можуть мати інші психічні розлади, які будуть впливати на те, наскільки усвідомлено вони поводяться. Звичайно є адекватні люди з педофілією, які знають, що у них є такий нахил і вони свідомо йдуть до психіатра та в психотерапію. Вони мають підтримуючу терапію та навіть медикаментозне лікування. Тому вони не стають педофілами і не впливають на дітей та на суспільство шкідливим чином,
– пояснила Губєрнік.

Вона вважає, що саме такий варіант – найкращий. Бо він максимально превентивний, але, на жаль, не всі люди з педофілією так роблять. Адже у нас дуже стигматизоване питання щодо психологів, психотерапевтів та психіатрів. Людей, які користуються їхніми послугами сильно булять, а так не має бути.

За словами фахівчині, педофіли можуть мати й інші психічні розлади / Фото Pixabay

Реєстр педофілів – це гарна ідея і вона може мати позитивний вплив. Бо імена людей, які вже вчинили такий злочин, мають бути оприлюдненими, щоб, наприклад, ті, хто знають цю людину могли бути обережнішими. Статистика свідчить про те, що 70% злочинів, які пов'язані з педофілією, скоюються знайомими чи близькими родичами щодо дітей. Педофіли у абсолютній більшості – це не якісь страшні дядечки у провулках, це може бути хтось з родичів, сусідів. Найчастіше педофіли – це люди, яких дитина знає та яким довіряє,
– зазначила секс-просвітниця.

Лілія Кравцова, адвокатка юридичної компанії ОМІ LAW GROUP, вважає, що реєстри зроблять життя більш небезпечним для тих, хто в них перебуває. І хоча доступ до переліку мають лише певні категорії людей, а дані передаватимуться анонімно, вже ж у злочинців є ризик зазнати фізичного насильства серед населення.

В Україні потрібна секс-освіта, щоб уберегти дітей від педофілів / Фото Unsplash

Метою запровадження реєстру педофілів є те, що знання місця проживання сексуальних злочинців може покращити здатність громадськості захистити себе та своїх дітей від сексуальної віктимізації. Однак запровадження такого реєстру викликає і безліч питань та проблем, які виникнуть при його функціонуванні,
– додала адвокатка.

Вона зауважила, що вважає позитивним моментом обмеження доступу до реєстру. Адже існує практика серед інших країн, де такі переліки є загальнодоступними і це має негативні наслідки.

Інформація про те, де живуть засуджені за сексуальні злочини, дозволяє людям повірити, що вони можуть організувати своє життя та життя своїх дітей так, щоб знизити ризик заподіяння шкоди. Але огляд Австралійського інституту кримінології дійшов висновку, що реєстри не надають помітного впливу на рівень страху у суспільстві,
– зазначила Кравцова.

Як захистити дітей від педофілів

Марія Губєрнік пояснила, що через те, що в Україні немає секс-освіти, діти буквально не знають, що таке секс. І тому що ми не говоримо з дітьми про секс, зґвалтування, культуру згоди, педофілію, багато дітей навіть не розуміють, що з ними відбулося. Як дитина може розповісти комусь, якщо вона навіть буквально не знає, як про це сказати? Тому потрібно говорити з дітьми про секс та називати геніталії правильним чином.

Окремий кластер секс-освіти називається "дитяча сексуальна безпека", яка направлена на те, щоб убезпечити дітей від педофілів та чогось подібного. Сюди ж входить і дитяча сексуальна безпека від інших дітей,
– уточнила Губєрнік.

Секс-просвітниця пояснила, що до цього кластеру входить проговорення наступних моментів:

• Перше – це коло довіри дитини. Найбільше ми всі маємо довіряти собі – це перше коло довіри. Друге коло довіри – це сім'я, наприклад, батьки, брат, сестра, бабуся. Але знову ж таки, коли ми це проговорюємо, то, наприклад, якщо бабуся має проблеми з алкоголем, вона буде далі в колі довіри. Далі йдуть найближчі друзі сім'ї, можливо, сусіди, якщо з ними хороші відносини. Четверте коло довіри – це соціальні робітники, наприклад, вчителі, лікарі і т.д.
• Другий момент – це проговорювати, які бувають дотики. Дотики можуть бути приємними чи неприємними, безпечними чи ні, дотики до себе, до інших, бувають дотики для допомоги – наприклад, подати руку тому, хто впав. Наприклад, обійми – це приємний дотик, але не всі їх люблять.

• Третій момент – секрети. Діти дуже люблять секрети, тому потрібно донести, що секрет не повинен бути таким, який тебе засмучує, від якого тобі боляче та страшно. Тому проговорюємо, якщо якийсь дядько щось з тобою хотів зробити, але дав тобі цукерку і попросив нікому не розповідати – то про таке потрібно розповісти.

До мене часто звертаються батьки чи вчителі, і у них така позиція, що, як так, що моє розумне та класне дитя про це не знало. Але якщо ви про це не розповіли дитині, звідки вона має про це дізнатися? Діти з цим не народжуються. Тому всі речі, які ми не проговорили з дитиною в школі чи вдома, вона швидше за все не знає, або ж знає не дуже правильним чином,
– наголосила Губєрнік.

Найчастіше педофіли – це люди, яких дитина знає та яким довіряє / Фото Unsplash

Лілія Кравцова додала, що реєстри осіб, які вчинили злочини сексуального характеру, коштують дорого, що потягне додаткові витрати на його утримання з Держбюджету. Ефективно ці кошти витрачати також і на профілактичні заходи, а саме:

• для фінансування позашкільних та літніх програм для дітей;
• підвищення рівня освіти з питань запобігання сексуальному насильству у школах. Навчання дітей щодо протидії сексуального насильства в ранньому віці сприяє більш активному інформуванню, що своєю чергою може підвищити рівень виявлення та запобігання повторному правопорушенню в майбутньому;
• навчання батьків щодо запобігання сексуальному насильству;
• зміна правової культури у наших громадян. Рух #MeToo по всьому світу розпочав діалог, який спрямований на ліквідацію культури жорстокого поводження, яка досі панує в нашому суспільстві, щодо дітей та жінок, які страждають від домашнього насильства.

Як зрозуміти, що дитина зазнає сексуального насильства

У проєкті Ради Європи "Боротьба з насильством щодо дітей в Україні" детально розповідається, про те, що ж таке сексуальне насильство та як можна зрозуміти, що дитина зазнає сексуального насильства.

Дії, які є сексуальним насильством щодо дітей:

• дитину фотографували чи знімали оголеною на відео;
• дорослі (старші 18 років) пропонували дитині показати свої статеві органи, доторкнутися до їхніх оголених інтимних частин тіла або вступити з ними у статевий зв'язок;
• дитині пропонували винагороду за те, щоб показати свої статеві органи, торкатись до оголених інтимних частин тіла дорослих або вступати з ними у статевий зв’язок;
• дитину змушували вступати у статевий зв'язок із дорослими та тримати це у таємниці;
• дитина отримувала непристойні пропозиції в інтернеті (на форумах, в чатах, соціальних мережах, електронною поштою тощо), по телефону або у листах;
• дорослі (крім медичних працівників та батьків у ранньому дитинстві) торкались статевих органів дитини всупереч її волі.

Постраждалі від насильства схильні мовчати про це з різних причин. Тому для вчасної та ефективної допомоги, важливо вміти помічати деякі ознаки. Серед них можуть бути наступні:

• дитина стала мовчазною, відповідає односкладно на будь-які питання;
• припинила спілкуватися з друзями;
• має різкі зміни настрою, аутоагресивну поведінку, часто заплакана;
• має синці, подряпини;
• може недоїдати, недосипати, мати неохайний вигляд.

В комплексі чи окремо — ці ознаки мають насторожити дорослих.

Як говорити з дітьми, які сталижертвами насильства

Дитина, яка постраждала від насильства, не завжди прямо скаже про таку ситуацію вдома. Тому якщо у неї виявляються непрямі ознаки насильства, насамперед варто встановити діалог. Почати розмову із фраз: "У тебе сумний вигляд. Щось сталося?" чи "Я можу тобі допомогти?".

Головні правила спілкування з дитиною:

• Не сумнівайтесь у словах.
• Не звинувачуйте дитину в тому, що сталося.
• Не тисніть.
• Не змушуйте говорити.
• Не нав'язуйте своїх рішень.
• Не наполягайте на діях, які здаються правильними.
• Не будьте самовпевненим(ною).
• В жодному разі не ставте запитань:  "Що ти зробила, щоб спровокувати кривдника?" чи "Може, запросимо його на розмову?" тощо. Поясніть, що дитина невинувата в тому, що стала жертвою насильства і що насильство не припиниться саме собою. Зверніться за допомогою!

Батьки мають встановити контакт із дитиною / Фото Pixabay