У Чехії українцям неможливо знайти хорошу роботу, – чешки Ясна і Аніта

Спочатку про розмову для рубрики "Тісна планета" ми домовились з Ясною Скотаковою, яка приїхала з Чехії для тритижневого дослідження в українському селі на півночі країни. І зовсім випадково, але не дарма, до нашої розмови приєдналась її землячка з чеського міста Оломоуць Аніта Грбасова.

Ясна в 14 років була в Україні з батьками, їй тут дуже сподобалось і коли вона після гімназії мала вирішити, що вчити далі і яку другу спеціальність вибрати до культурної антропології, то вибрала українську мову. На думку Ясни, саме через цей культурно-антропологічний аспект можна було зрозуміти Україну по-іншому, а не так, як її знають (або швидше не знають) у всій Європі.

Для Аніти українська мова теж стала другою спеціальністю після німецької мови. Але однією з причин вивчення саме української стало походження її родини. Загалом в університеті чеського Оломоуця студентів з такими, як у дівчат, інтересами можна порахувати на пальцях.

Як можна використовувати українську мову після її вивчення у Чехії? Чи можливо знайти пов’язану з цими знаннями роботу?

Аніта: Це може бути тільки філологія. Плюс робота перекладача.

Ясна: Наша спеціальність дає нам тільки знання мови. Ми вміємо читати, писати, говорити. Але щоб добре з цього заробляти, потрібно ще додатково самостійно щось вивчати. Якщо б я хотіла бути перекладачем в юридичній галузі, то для цього ще потрібно окремо складати екзамени. Одного твого диплому недостатньо. Тобто, ставши українським філологом, потрібно ще багато зробити самому.

Аніта: Я би насправді хотіла працювати перекладачем, але не знаю, коли буде така можливість. З пошуком роботи дуже складно.

Ясна: У мене ще часто запитують, чому українська, а не російська. І я відповідаю, що у Чехії найбільша кількість іммігрантів – з України. І всі документи мають бути українською.

Ясна Скотакова і Аніта Грбасова

Українці, які приїжджають до Чеської Республіки у пошуках роботи – це важливе питання. Наскільки проблематичним для Чехії є явище імміграції?

Аніта: Людям, які приїжджають до Чехії шукати роботу, дуже важко. Вони працюють звичайними робітниками і це недобра робота.

А якщо говорити про середньостатистичного іммігранта зі знанням чеської, кількість шансів добре влаштуватись зростає?

Ясна: Для початку проблемою є визнання документів про освіту з українських університетів. І якщо приїжджає лікар, то він не може робити свою роботу, а працює десь у зовсім іншому напрямку. Але Чехія про це знає і для іммігрантів, наприклад, відкривають спеціальні центри.

Яка в такому випадку ситуація з молодими чехами?

Аніта: Коли ти закінчуєш університет, ти не можеш знайти роботу. В тебе просто немає жодної практики, щоб претендувати на хороше місце.

Ясна: Йдеться про те, що зараз усім дуже легко мати вищу освіту, але через це бракує людей, які б обирали технічні спеціальності. Кількість людей, які закінчують університети, збільшується, але потім для них неможливо знайти робоче місце.

Але ж так не може тривати постійно і, напевно, вчорашні студенти і сьогоднішні безробітні знаходять якісь виходи з цієї ситуації.

Аніта: Молодь хоче працювати в інших країнах. Це може бути, наприклад, Німеччина або Великобританія.

Ясна: А я б хотіла бути волонтером від Європейського союзу у країнах, які розташовані східніше від Чехії – у Грузії або в Україні. І це абсолютно реально.

А під час вивчення української в Чехії у вас була можливість брати участь у програмах обміну або отримувати гранти на навчання в Україні?

Аніта: Таких шансів є багато, але ними мало хто користується. Ми з Ясною цим скористались (сміється). У цьому випадку ми подаємо гарний приклад.

Наскільки реальність відповідала Вашим очікуванням від України?

Аніта: На початку це був невеликий шок. Але Львів мені дуже подобається.

Ясна: Раніше я думала, що Польща ближча до Чехії. Але тепер я більше звикла до українців. Поляки ні такі, ні сякі. Можуть тобі сказати одне, а зробити щось зовсім інше. Українці ж більш прямолінійні. Мені завжди приємно повертатись в Україну, тому що люди тут щирі порівняно з чехами. А якщо ще й поїхати в українське село – то там усі готові тобі допомагати. У цілій Західній Європі люди думають тільки про себе.

Аніта: Я вивчаю німецьку філологію, взагалі цікавлюсь Німеччиною і можу сказати, що німецька і чеська ментальності дуже схожі. Певною мірою, можливо, через прагматичність.

Що сьогодні є важливим для молодих чехів?

Аніта: У нас молоді люди не мають майбутнього, бо не мають роботи. І наша влада не підтримує молодих людей.

Нам відомо, що в Чехії дуже великий, як для Європи, відсоток людей, які вважають себе атеїстами.

Аніта: Ну це насправді так, але це наша історія.

Ясна: Чехія була в складі Австро-Угорщини і боролась тоді за свою свободу. Австрія завжди була пов’язана з католицизмом і після Першої світової війни Чехія здобула незалежність Тоді ми хотіли порвати з усім, що пов’язувало нас з цим минулим. Крім багато чого іншого, це був і католицизм. Тобто є дуже багато дослідників, які саме в історії та Австро-Угорщині вбачають причини сьогоднішнього чеського атеїзму.

Можливо, навчаючись в Україні, Вам доводилось потрапляти в ситуації, чи просто зіштовхуватись з речами, які були б неприйнятними в Чехії?

Аніта: Я була міжнародним спостерігачем на виборах у Києві і я мала можливість побачити цю бюрократичну систему. Для мене це був жах. І в цьому плані Україна не така, як країни на Заході.

Розмовляв Володимир Сенатовський, Телеканал новин "24"