НАТО 2․0: Україна стає імпульсом перезавантаження глобальної безпекової архітектури

"Ми розуміємо, що маємо бути більш рішучими", – підсумував цю ідею президент Литви Гітанас Науседа.

Читайте також Як зберегти Україну й не повторити історію

Естонія пропонує створити НАТО 2.0

Дві світові війни минулого сторіччя радикально змінили безпековий ландшафт планети. Перша світова війна призвела до створення Ліги Націй. На її основі після Другої світової війни виникли інституції Вашингтонського консенсусу – ООН, МВФ, Світовий Банк, НАТО, а також Європейський Союз.

Чи створить нинішня україно-російська війна аналогічний сценарій реорганізації безпекової архітектури?

Принаймні попит на це точно є – а у відповідь на попит виникає і пропозиція. Прем'єрка Естонії Кая Каллас у Мюнхені розпочала активну кампанію за посаду генсека НАТО, яку вже в жовтні залишить нинішній очільник блоку норвежець Єнс Столтенберг.

Програма Каллас – це фактично створення НАТО 2.0, де блок перетворився б із інертного клубу багатих країн на активну організацію із відсічі агресорам. Естонка підтримує ідею реформування НАТО, щоб зробити блок чутливим до голосів вразливих країн та ще сміливішим у використанні конвенційних засобів війни – як-то збройні експедиції та операції.

Каллас підготувала цілу низку аргументів, котрі говорять про те, що в неї є план дій.

• По-перше, вона висунула ідею випуску євробондів ЄС на суму 100 мільярдів євро для інвестицій в європейську безпеку.
• По-друге, вона лобіює ідею конфіскації російських резервів на суму 300 мільярдів доларів до президентських виборів у США для їх подальшої передачі Україні.
• По-третє, Естонія вже готує власний закон про конфіскацію російських активів у естонських банках – тим самим створюючи перший подібний прецедент у законодавчому полі Євросоюзу.
• По-четверте, Естонія традиційно пропагує цифровий спосіб життя, тому Каллас неодмінно принесе із собою до НАТО актуальність завдань і методів кіберзахисту та військових кібероперацій.

У програмі Каллас є пункт розширення НАТО, що є визначальним для України. Та з іншого боку це робить естонську прем'єрку вразливою до критики тих, хто воліє бачити НАТО далеким від реальних воєн, а саму Естонію вважає найменшим контрибутором до оборонних спроможностей альянсу. Боротьба політиків зі Східної Європи, з пострадянських країн, за високі міжнародні посади завжди була складною.

Урсула фон дер Ляєн виступила за додатковий захист Європи

Чи готове НАТО стати кращою версією себе? Інші кандидати пропонують більш інерційний шлях, щоб залишити основним арсеналом блоку виробництво зброї, технології та дипломатичні рішення й домовленості, а не людей, не солдатів та офіцерів із плоті та крові.

Такими кандидатами є нідерландський прем'єр-міністр Марк Рютте, якому симпатизують британці та американці, і який вважається найбільш ймовірним кандидатом, а також колишній британський міністр оборони Бен Воллес, данська прем'єрка Метте Фредеріксен та президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.

Утім, фон дер Ляєн має власну програму реформування глобальної безпекової архітектури. Вона оголосила, що претендуватиме на ще один термін на чолі Єврокомісії, де хоче створити посаду єврокомісара з питань оборони. Функція такого комісара полягатиме в організації додаткового шару безпеки для країн ЄС з оглядом на можливі обмеження в ресурсному забезпеченні НАТО, якщо ізоляціоніст Дональд Трамп виграє президентські вибори в США й зменшить фактичні зобов'язання США перед захистом європейських союзників.

Цікаво Як зрозуміти, чи ваш бізнес – стартап, і чому це важливо

Фон дер Ляєн готова ще й використовувати спільний бюджет Євросоюзу для створення гарантованого попиту на нову європейську зброю та техніку – це досить рішучий крок, адже ЄС нечасто використовує свої фонди на рівні блоку, переважно залишаючи видатки урядам конкретних країн.

Програма військових реформ від президентки Єврокомісії викликала кілька критичних аргументів від вкрай поважних людей. Генсек НАТО Столтенберг почав хвилюватися, що його Альянс отримує конкурента в боротьбі за європейські гроші на безпеку.

"Не є доброю та обставина, що почнеться дублювання функцій, конкуренція. Я вітаю спроби, які додають (ще один шар захисту Європі – 24 Канал), але, звісно, наріжним каменем у питаннях безпеки залишається НАТО", – сказав Столтенберг.

Навіть очільник дипломатії ЄС Жозеп Боррель покритикував свою керівницю: "Не треба щодня винаходити колесо". Він мав на увазі той факт, що в ЄС вже є Європейська оборонна агенція, зосереджена на координуванні виробництва зброї на континенті.

Та в будь-якому разі мовиться про те, що або ми отримаємо НАТО 2.0, або європейську систему колективного захисту, або й те, й інше – тому в новій безпековій архітектурі все ж має знайтися місце для України.

Наразі її шанси вступити до ЄС суттєво вищі за шанси поповнити список країн-членів НАТО, через це принаймні місце в новій військовій структурі Євросоюзу Україні точно світить. Основною парадигмою змін є те, що нинішня система безпеки Заходу вже не влаштовує сам Захід.

Але так чи інакше, кожен із цих підходів розвиватиметься навколо фундаментальних економічних змін, на яких базується відповідна оборонна стратегія. НАТО цього року хоче добитися від усіх європейських країн витрат на оборону на рівні 2% ВВП, що дасть Альянсу 380 мільярда доларів лише у 2024 році і лише від Європи. У 2014 році ця цифра була на рівні 230 мільярдів доларів.

Фон дер Ляєн же бажає й мати окремий європейський військовий фонд, куди вже перші члени ЄС пообіцяли надати 1,5 млрд євро, а в майбутньому йтиметься про більші суми, переважно для субсидіювання виробництва зброї.

Все це в сумі величезні гроші – і фон дер Ляєн дуже турбується про те, аби вони залишилися саме в Європі. "Ми потребуємо хороших робочих місць тут, в Євросоюзі", – сказала вона під час панельної дискусії на Мюнхенській безпековій конференції.

Доволі очевидний аргумент, однак насправді досить гострий. Він є, по-перше, "шпилькою" в бік Великої Британії з її виробничими можливостями, апетитом до інвестицій та брекзитом – ідеологією виходу з ЄС, яку досі підтримує прем'єр-міністр Ріші Сунак. А, по-друге, це великий крок вперед в економічній конкуренції ЄС із США, де Трамп обіцяє ввести тарифи на будь-який імпорт, тобто не лише на китайські товари, як він говорив раніше, але й на європейські.

Зауважте Хто буде головним цапом-відбувайлом у Росії через історію з Кринками

Фактично Європа хоче отримати ситуацію win-win, де б вона мала кращу безпеку, а на додаток до цього – економічний стимул у вигляді інвестицій в оборонне виробництво, створення робочих місць, попит на банківські кредити в умовах підвищених відсоткових ставок і розвиток власного фінансового ринку, де б інвестиційні фонди та індивідуальні інвестори могли заробляти на дивідендах оборонних компаній.

НАТО має очолити людина, яка знає, що таке війна

Утім, як ми добре знаємо в Україні, реальна війна – це не лише зброя та технології, але і люди, котрі вміють використовувати зброю та технологію на полі бою. Спроба німецьких та британських генералів пояснити своїм країнам потребу більш широкої мобілізації населення до служби або в армії, або в армійському резерві наштовхнулася на жорсткий опір та критику.

Коли Марка Рютте, прем'єр-міністра Нідерландів та кандидата на посаду генсека НАТО, спитали в Мюнхені про перспективи мобілізації в його країні, він не зміг відповісти на це нічого конкретного. Політик сказав лише, що Нідерланди зберегли свою здатність робити правильний політичний вибір – а це, мовляв, вже дуже багато в нинішніх реаліях.

За Бена Воллеса, коли той був міністром оборони Великої Британії, в армії цієї країни налічувалося близько 80 тисяч особового складу. Цього вочевидь недостатньо, якщо ми подивимося на російське вторгнення до України, де, поклавши понад 400 тисяч власних солдатів, росіяни все одного змогли акумулювати перевагу в людях 7:1 для фінального наступу на Авдіївку.

Планувальники оборонної стратегії НАТО надто довго перебували в захопленні від тих уроків, що їх пропонували результати радянсько-фінської війни 1939 – 40 років, де 300 тисяч фінських солдатів та добровольців успішно протистояли радянській армії у кількості 760 тисяч військовослужбовців. Та й дивлячись правді в очі, фіни тоді все ж мусили поступитися деякими важливими територіями, аби СРСР припинив агресію. Окрім цього, маючи величезний досвід Холодної війни проти СРСР, НАТО має призвичаїтись до думки про можливість гарячої війни та бути до неї готовим.

Хоч асиметрична стратегія залишається в арсеналі НАТО, рекрутинг свіжих сил до армій країн-членів Альянсу є доволі складною проблемою. Традиційно, у більшості країн НАТО військові рекрутери намагалися залучити ту молодь зі шкіл, яка не дуже добре навчалася, а тому не могла розраховувати ні на легкий доступ до вищої освіти, ні на легкий доступ до гарних вакансій на ринку праці.

Рекрутери заохочували таку молодь підписувати військові контракти, де армія надавала освіту, фах та кар'єрні рекомендації. Водночас західні роботодавці дуже прихильно ставляться до людей з військовим досвідом, знаючи про їх гарну робочу етику та організованість. Однак зараз і Європа, і Америка потребують більшої кількості військовослужбовців.

Саме з огляду на це вкрай важливо, аби перезавантаження європейської системи безпеки – за яким сценарієм воно би не відбувалося – очолила людина, яка реалістично оцінює військові ризики та знає, який має вигляд сучасна війна. Європейські уряди муситимуть брати на себе непопулярні рішення, мобілізуючи та рекрутуючи громадян і громадянок не лише до служби в армії, але й до роботи в оборонних компаніях.

Маленькі країни мають повчитися в України дипломатії

Насамкінець і перед НАТО, і перед Євросоюзом стоїть завдання ресурсної конкуренції – з Росією, з Китаєм, з Північною Кореєю, з Іраном. Можна довго мірятися обсягами ВВП, однак російська та китайська зброя дешевші у виробництві, аніж американська або німецька зброя. У цьому питанні досвід української оборонної промисловості був би вкрай актуальним, адже Україна воює проти російських окупантів в умовах обмеженості ресурсів і добре знає становище Давида у війні проти Голіафа.

Україна ще й демонструє дуже показовий дипломатичний приклад, як виживати в умовах війни країні, яка є поза межами НАТО. Підписавши кілька угод про безпекові гарантії (Велика Британія, Німеччина, Франція, Данія, Канада, Італія) й плануючи наступні, Україна фактично отримує все, що може дати НАТО, окрім присутності військ НАТО на своїй території. Це корисний досвід і для сусідньої Молдови, і для Грузії, і для інших вразливих країн – не лише в Європі.

Щоб такі дипломатично складні ситуації не виникали, світові потрібно або мати НАТО 2.0, котре дбатиме не лише про багаті й розвинені країни, але й братиме на себе зобов'язання захищати тих, хто цього реально потребує, або нову систему європейської безпеки, аж до створення військового контингенту під егідою ЄС, готового до виконання бойових завдань.

Обмеженість нинішньої безпекової політики Євросоюзу добре окреслила в Мюнхені Анналена Бербок, міністерка зовнішніх справ Німеччини. Відповідаючи на запитання активістки з Ірану, Бербок пояснила, що Євросоюз станом на сьогодні має один-єдиний механізм безпекового реагування – це санкції. Самі ж санкції мають під собою кілька шарів законодавства, тому Євросоюз не може розкидуватися санкціями, а лише більш-менш вдало калібрувати їх на основі чинних правил.

Рекомендуємо Активізація смертей довкола Путіна: що задумав російський цар

Схоже на те, що вже Німеччина як головний арсенал Європи розуміє – самих лише санкцій недостатньо для перемоги у війнах.

А що необхідно для перемоги у реальній війні – показує цілому світові Україна. Боротьба проти російської інвазії вказала на всі основні слабкості глобальної безпекової архітектури – від помилок у стратегічному розумінні загроз та геополітичних сценаріїв до прорахунків у тактичному плануванні та недоліків конкретних видів західного дуже недешевого озброєння.

Все це вплине і на те, хто очолить НАТО після саміту у Вашингтоні в червні, де країни-члени Альянсу будуть погоджувати кандидатуру майбутнього генсека, і на те, як себе хоче та може захищати Євросоюз.