Українські прем'єри ніколи не розумілися на приватизації, – екс-голова Фонду держмайна

Чому успішному інвестбанкіру не вдалося продати жодне велике підприємство та який "хід конем" вигадав Кабінет міністрів і чи не загрожує це величезною аферою журналісти "24" запитали у заслуженого економіста України, колишнього очільника Фонду держмайна Олександра Бондаря. Він спромігся у складних політичних умовах та тиску олігархів вдруге продати найбільший металургійний завод України "Криворіжсталь".

Чи слідкували ви за тим, хто прийшов у Фонд держмайна після Революції гідності?

Ігор Білоус прийшов у Фонд держмайна з приватного сектору

Так, Ігоря Білоуса, який прийшов керувати, я знаю з попередніх років, коли він працював у бізнесі. Мені відомо, що він прийшов у Фонд та сказав, що відкидає всю попередню діяльність Фонду. Прийде його команда, яка буде ефективнішою та здатною продавати.

Його команда формувалася з подачі міжнародних організацій – МВФ та швейцарського холдингу UBS. Ця установа, потім стала фінансовим радником з приватизації Одеського припортового заводу.

Радник з приватизації – згідно з українським законодавством – це міжнародна фінансова організація з бездоганною репутацією, яка допомагає Фонду підготувати підприємство до продажу. Обирається на конкурсній основі.

На мій погляд, категорично не можна залучати до державної служби людей, які працювали на протилежну сторону. На своїй посаді Білоус керувався логікою покупців, забувши, що він є продавцем. Мені видається, що він не вболівав за державне майно, а переймався справами інвестора. Так і сталося. Двічі оголошувався конкурс на продаж ОПЗ і двічі був провалений.

Зараз відомо, що у керівництві Фонду неофіційно діє квотний принцип. Один заступник від БПП, інший – від "Народного Фронту". Як було за вашої каденції?

Провладні партії поділили сфери впливу у Фонді держмайна

За моєї було ще гірше. Втручання політиків було серйозним. До нас лізли всі – і депутати і урядовці. Мені відкрито нав’язували заступників. Коли вони приходили і я бачив, що ці люди працюють не на державу, я їх намагався звільнити.

Сьогодні я бачу – там ніякої боротьби немає. Один заступник Білоуса працює на одну фракцію, інший на – іншу. Цього навіть ніхто не приховує.

Були й інші приклади. Коли приходили призначенці від конкретних людей, але потім починали працювати зі мною на державу.

Якщо у керівника немає ваги, статусу, то він не зможе керувати своїми підлеглими.

Раніше призначали серйозну людину і лише потім могли спробувати підсунути якогось свого заступника. Але з головою Фонду всі рахувалися. Цей перелом стався, напевно, тоді, коли замість мене Янукович призначив Чечетова. Всі наступні голови були абсолютно керовані.

Якщо зараз навіть подивитися на заступників, які були у Білоуса, то там є фігури значно впливовіші за нього. За таких обставин майже неможливо працювати. І тепер ми чуємо історії, чому йому не вдалося – закону, умов немає, тиск і так далі.

Приватизацію мають проводити авторитетні люди. Чи то у політиці чи то у бізнесі. Без цього жодних зрушень годі чекати. Інакше нам прийдеться проводити приватизацію, яка вигідна будь-кому, тільки не державі і українцям.

Якось у своєму нещодавньому інтерв’ю Білоус заявив, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, має ухвалити рішення про RAB-ТАРИФ. Що це за взагалі за тариф і чи дійсно він потрібен для приватизації?

Керівник НКРЕКП Дмитро Вовк

Це взагалі жах. Цей тариф пропонує продавати об’єкти для продажу, а умови ставить такі, які вигідні покупцям. Ви можете уявити, що продавець картоплі на ринку першому покупцю говорить: по якій ціні і за яких умов ви готові купити мою картоплю?

Якщо таке рішення приймуть, то це вдарить дуже сильно по споживачах і буде дуже вигідним для тих, хто придбає обленерго і генерацію.

Суть його доволі проста – закласти майбутні інвестиції у ціну об’єкта. Тобто інвестор приходить і не свої гроші вкладає, а бере з цього тарифу, тобто з людей. Ось і вся суть. Міжнародні фінансові організації і наші олігархи цьому лише аплодують.

Можливо, змінилася реальність з того часу, коли ви керували Фондом? І такі вигадливі речі з'являються для того, щоби хоч якогось інвестора притягнути за вуха?

Навіть, якщо Україна не приваблива, то хіба це означає, що ситуацію слід доводити до абсурду? Хіба ми маємо платити за те, щоби до нас хтось прийшов і за наші гроші щось робив з підприємствами? В жодній країні такого не було.

Зараз з уст депутатів лунають заяви, що проблема полягає не стільки в приватизації, як у тому, що держава лише є формальним власником підприємств, а менеджмент контролюють люди зі своїми інтересами?

Коли я починав приватизацію у 1990-і роки, то я заявляв абсолютно те саме, що зараз говорять ці депутати. Запитаєте – для чого? Щоб мені дозволили проводити приватизацію, бо всі були проти. Ця проблема є. Я з нею повістю погоджуюся, але це не причина продавати підприємства за безцінь.

Якщо у вас такий дієвий уряд і прем'єр, то навіщо ви розписуєтесь, що ви нічого не можете зробити?

Що буде з Фондом після Білоуса?

Максим Нефьодов може очолити Фонд держмайна

Мені відомо, що зараз в уряді готують новий виток приватизації і зараз доробляють відповідний закон. Вони пропонують розділити підприємства на "великі" – понад 250 мільйонів гривень активів і "малі" – менше цієї суми. Але це умовно "малі", якщо взяти навіть 200 мільйонів гривень – це близько 7-8 мільйонів доларів. Це геть не малі підприємства. Це геть не малі підприємства і їх пропонують продавати через неефективну систему Prozorro.

Під цю ідею має прийти новий голова Фонду – Максим Нефьодов. Він нещодавно писав, що у нього є команда і він готовий усе це зробити.

Спочатку Нефьодова можуть призначити тимчасово, аби він показав, чи здатен зібрати під цю ініціативу більшість голосів у Верховній Раді.

Що небезпечного ви бачите у цьому законі?

Там пропонується, що сам Фонд залишається осторонь процесу приватизації. І претензій до нього у судах не може бути. Великі об'єкти готує (до приватизації – "24") фінансовий радник, з яким судитися можна буде хіба що в Лондоні.

Радник визначає все, а Фонд – лише папірці підносить.

Загроза полягає у тому, що підприємство можуть віддати дуже дешево, як було з "Кріворіжсталлю", але вдруге в Україні ніхто більше не зможе оскаржити це рішення. У цьому законі не передбачено також обмеження російського капіталу.

Ціна малого об’єкту визначена у 250 мільйонів гривень. Але чи враховано, що національна валюта впала в 3,5 рази за ці роки? Я сумніваюсь, що хтось індексував номінальну вартість об’єктів. Тобто за таких обставин за копійки можна купити і дуже серйозне підприємство.

Повернімося до системи Prozorro. Чому ви назвали її неефективною?

Система Prozorro повністю провалилася. Найкраще це демонструє діяльність Фонду гарантування вкладів. Він наразі відмовляється від цієї системи і передає продаж своїх об’єктів великими лотами на американську біржу NASDAQ. Звісно, це доволі суперечливе рішення, але воно свідчить, що наше Prozorro неефективне.

Пропонується, щоб так звані "малі підприємства" продавалися без стартової ціни. Я ставлюся до цього абсолютно негативно – це буде чергова роздача майна за копійки.

До молодих політиків, як Нефьодов ставляться з симпатією міжнародні партнери, а ще їм у рота заглядає президент.

Пропозиція Нефьодова та Кабміну нагадує мені Сертифікатну приватизацію 1990-х років, виступи проти якої коштували мені кар'єри.

Сертифікатна приватизація – масова приватизація великих підприємств в Україні у 1990-х роках в умовах економічної кризи. Люди, які отримали майно підприємств, не отримували дивідендів від їхніх акцій, куплених за сертифікати, тому легко збували їх.

Її нав'язали Україні, роздали все. Оці всі олігархи, які є сьогодні, виникли на підґрунті цієї приватизації. І в тому числі нинішній президент. Це не можна повторювати.

Хіба нинішній прем'єр не розуміє цих загроз чи йде на них свідомо?

Я вас прошу. Звідки прем'єр може розумітися в цих речах? Я був головою Фонду при чотирьох прем’єрах. Жоден прем'єр не орієнтувався у цих питаннях. Це ж стосується і нинішнього прем'єра. Йому щось радники нашіптують, то він знає. Це нормально. Прем’єр і не має розумітися в цих деталях

Для цього і є професіонали, які мають очолювати Фонд держмайна, якому глава уряду довіряє. А Білоусу прем'єр не довіряв.

На завершення, скажіть, як на вашу думку, пришвидшити приватизацію і у той же час не роздати їх за безцінь?

Якщо є борги у підприємств, то їх треба реструктуризувати. В Україні вже є готові об’єкти на продаж. Найкращим прикладом приватизації, як на мене, був продаж "Криворіжсталі" у прямому ефірі на аукціоні.

Одеський припортовий можна продати у такий же спосіб. Малі об’єкти провести через біржі, які Білоус пропонував закрити.

Нам треба розвивати біржеву торгівлю, а не казати, що нам треба їх виставити десь у Варшаві.

Читайте також: Рада звільнила голову Фонду держмайна