Українські військові розповіли, як взяли під контроль село Південне

9 червня 2018, 12:11
Читать новость на русском

Село Південне, що на Донеччині, українські війська взяли під контроль місяць тому, станом на тепер це наймасштабніше просуванням українських військових уперед – понад два кілометри.

Уже місяць тут ходять гривні, а не рублі, а люди живуть не за московським, а за київським часом.

Читайте також: У звільненому Південному терористи спалили майже усі хати цивільних

Військовослужбовець Георгій впевнено крокує вулицями Південного, яке українські військові зайняли місяць тому. Усміхнений юнак був одним із тих, хто готував цю операцію.

Перевіряли шляхи на наявність мінно-вибухових перешкод, а підготовка до цієї операції зайняла часу близько місяця. Це, мабуть одна з перших таких операцій, яка пройшла по плану: по плану зайшли, по плану відпрацювали, по плану помінялись,
– розповів військовослужбовець 24 ОМБр імені короля Данила ЗСУ Георгій.

Заходили в ніч з 7 на 8 травня з кількох напрямків. Пересування груп для терористів спершу залишалось непоміченим.


Військовослужбовці звільнили від російських бойовиків село Південне

І повзли, і навколішки йшли – все було, тому що залежало це від різної місцевості. Ми не могли йти парадним кроком по прямій дорогі,
– сказав військовослужбовець Андрій.

Головним завданням на першому етапі було не пустити противника вглиб села. Хоча спроби від нього були, але штурмувати не взялись.

Йшли з тією кількістю особового складу і з тією підтримкою, яка знаходилася позаду нас, на висотах – там де стоять механізовані підрозділи. Взагалі, це було дуже важко,
– відповів Георгій.

Кружляти довкола бійців терористи почали з наступної після заходу ночі. Вони не знали кількості і місць розташування вояків. У першій групі бійців був лише один легко поранений.

Стався вибух, нас відкинуло на дно окопу, потім ми встали і почали відстрілюватися. Мого товариша поранили, але на той час хворобливих відчуттів не було – не до того тоді було,
– прокоментував військовослужбовець 24 ОМБр Олег.

Частину учасників рейду нагородили, та всі сходяться на думці, що найважливіше – не це. Військовослужбовці заявляють, що головне, що населений пункт наш і люди цілі.