В чому різниця між українським та російським відзначенням 9 травня

Скільки пам’ятаю своє радянське дитинство, день 9 травня завжди починався з перегляду так званого Параду перемоги на Красній площі у столиці радянської імперії Москві. Такі ж мілітарні видовища, тільки меншого масштабу, відбувалися по всій території СРСР. Були вони й у столиці Радянської України красені Києві, і навіть у маленькому Керчі.

Велика та свіжонафарбована у зелений колір техніка, пофарбовані у білий колір бордюри, червоні прапори та пісня "Этот день победы порохом пропах" під 100 фронтових грамів. Саме такою запам’яталася атмосфера цього ідеологічного свята для більшості тих, хто народився та виріс за часів Радянського Союзу. Ті часи давно пішли у минуле. Європа давно позбулася ідеологічного сприйняття цього свята та відзначає його як День пам’яті та примирення між колишніми переможцями та переможеними.

Читайте також: Як одеситам не зупинити прощання з радянським минулим

Нагадаю відомий факт. У 1945 році Німеччина лежала у руїнах. Понад 7 мільйонів працездатного населення країни загинули у горнилі найбільш кровопролитного конфлікту в історії світу. Ще більше німців залишилися інвалідами та позбулися даху над головою. Те саме можна сказати про більшість інших країн Європи. Проте вже за кілька десятиліть копіткої праці переможені не просто підняли з руїн свою країну, але й створили економічне диво та побудували найбільшу економіку в Європі.

Щодо переможців – СРСР – то він мало опікувався питанням покращення життя своїх громадян, а найбільше грошей, в тому числі конфіскованих в якості контрибуції з Німеччини, вгатив у створення ще більшої смертельної зброї та підтримку комуністичних режимів по всьому світу. Прості радянські ветерани, справжні герої Другої світової війни, жили у рази гірше за комуністичну номенклатуру, яка у більшості своїй провела важкі воєнні часи не на фронті, а у спокійному тилу, куштуючи американську ленд-лізівську тушонку та шоколад.

Усе це набуло зовсім вже феєричних форм у спадкоємиці Радянського Союзу – Російській Федерації. За офіційними даними російської влади, зараз статус ветеранів Великої вітчизняної війни мають понад 2 мільйони 400 тисяч громадян РФ. В Україні ветеранів, згідно зі статистикою Міністерства соціальної політики, понад 811 тисяч, із них фронтовиків більше 128 тисяч осіб. Хоча паралельні дані громадських організацій свідчать, що реальних учасників бойових дій в Україні втричі менше – 41 тисяча.

Читайте також: Яким чином українцям вдалося домогтися відставки Аграмунта

Навіть у щільно контрольованих Кремлем медіа час від часу вибухають скандали із фейковими ветеранами. Адже зрозуміло, щоби брати участь у бойових діях, нинішнім наймолодшим героям має бути щонайменше 90 років. Тоді як багато російських ветеранів, що носять на грудях радянські нагороди за Другу світову війну, відверто молоді, їм близько 70, а часто навіть менше за 60 років. При цьому такі підставні ветерани офіційно з’являються на державних урочистостях, навіть поряд з Володимиром Путіним. Кремлівська пропаганда відверто бреше, подаючи цих аферистів як героїв-фронтовиків. А все тому, що ці шахраї, на відміну від справжніх ветеранів, не будуть ставити російській владі незручних питань щодо пенсій та грошового заохочення до свят.

Саме ці фейкові ветерани беруть участь в організованих кремлівською владою маршах під назвою “Безсмертний полк". Акції під такою назвою кілька років організовуються і в Україні. Шануючи справжніх ветеранів та героїв Другої світової війни, не варто забувати, що радянська та нацистська символіка офіційно заборонена в Україні, якщо використовується з пропагандистською метою. Саме тому численні заходи по всій Україні в більшості пройшли спокійно і під контролем Національної поліції та спецслужб.

Читайте також: "Шерше ля фам": у чому полягає перевага Макрона на президентських виборах у Франції

Сутички між патріотично налаштованими громадянами та учасниками акцій “Безсмертний полк” сталися лише у Києві, Дніпрі та Запоріжжі. Ці випадки потребують ретельного розслідування та покарання всіх винних у порушенні законодавства щодо заборони радянської символіки. Але з кожним роком країна все впевненіше наближається до загальноєвропейського дискурсу сприйняття подій 70-річної давнини. 9 травня в Україні стає святом спомину жертв Другої світової війни, при чому, від рук як нацистського, так і комуністичного режимів. А це означає, що українці стають ще на крок ближчими до європейської сім’ї.