Вони не просто поранені: історія одного незламного командира
Чи не щодня у зведеннях з фронту звучить "поранення зазнали" і кількість, як самі армійці кажуть, – трьохсотих. У графу поранених потрапляють і ті, кому лікуватися кілька тижнів, і ті, чиє життя "після" зміниться до невпізнання. Сухі цифри про поранених та загиблих військові сприймають болісно.
Це Дмитро Романюк. Старший лейтенант, командир взводу. Півтора місяця тому його важко поранили під Зайцевим.
Йому ампутували ногу в результаті цього поранення. Також ампутація декількох пальців була руки. Це був крупнокаліберний кулемет ДШК. Попало під час. Йшов бій, під час бою офіцер своїм прикладом підійшов до зброї, внаслідок чого отримав поранення,
– розповів військовослужбовець ЗСУ Юрій.
Але офіцера це не зламало. І він не втратив радості життя. Усі свої сили кинув на реабілітацію, щоби жити далі. А його підопічні з передової телефонують чи не щодня.
Він також у нас такий, скажем, завзятий. Каже, що дуже йому подобається займатись цими вправами лікувальними для відновлення його кінцівок. Ну, руху кінцівок,
– згадує військовослужбовець ЗСУ Олексій.
Бійці хвилюються за свого командира і увесь час намагаються запропонувати йому допомогу, хоч не раз отримали відмову.
"Він в нас сильний. Приклад справжнього офіцера. Завжди говорить щоб за нього не переживати. А переживати за хлопців, які тут. Він був готовий до цього. Молодець він", – додав військовослужбовець ЗСУ Юрій.
Читайте також: У Черкасах спекли більше тисячі пасок для українських військових
Кажуть, офіцер і надалі хоче залишатися в збройних силах. Бійці так само пильно, як і раніше, спостерігають. Чують пересування техніки. Стежать за активністю ворога. На околицях Зайцевого протягом кількох годин чутно безпілотник. Бійці припускають - літає ОБСЄ. З боку бойовиків лунає кілька пострілів.