З уламків радянщини до потужного війська Європи: шлях української армії за 33 роки незалежності

Яким був шлях української армії за 33 роки незалежності, чому наше військо роззброювали та зменшували, які виклики пройшли та продовжують долати наші Збройні Сили, 24 Канал розповідає у новому випуску спецпроєкту "33 моменти гордості".

Дивіться також Як ми підкорювали нові вершини: історія української космонавтики

Українцям є чим пишатися! Наш вклад у світову культурну спадщину – безцінний. Від гастрономії до творчості – ми експериментуємо, впроваджуємо інноваційні ідеї та вражаємо досягненнями. Разом з виробником горілки Nemiroff, що зберігає відданість українському корінню, розповідаємо історії, які надихають та підсилюють нашу силу духу.
Nemiroff De Luxe. Визнаний у світі, гордий бути українським! That's my spirit!

За даними Global Firepower, ЗСУ посідають 18 місце у світовому рейтингу, а також 4 місце у Європі.

Проте такою статистика була не завжди. До початку окупації Криму і частини Донецької та Луганської областей у 2014 році чисельність нашої армії становила всього лише 166 тисяч одиниць особового складу, а витрати з ВВП були лише на рівні 1%.

Далі з кожним роком кількість військових почала збільшуватися, досягнувши свого максимуму після початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року – понад 800 тисяч бійців.

Чому найбільша армія Європи зазнала краху

Після проголошення незалежності у 1991 році наша держава, по суті, отримала одну з найбільш боєздатних армій Європи з третім у світі ядерним арсеналом після США і Росії.

Того ж року Верховна Рада затвердила Концепцію оборони й будівництва Збройних Сил України. Згідно з нею, ЗСУ мали складатися з чотирьох видів військ – Сухопутних військ, Військово-повітряних сил, Сил протиповітряної оборони та Військово-морських сил.

Чисельність нашого війська на той час становила близько мільйона осіб. Також Україна мала:

• 9 293 танки;
• 11 346 бойових машин;
• 7 200 артсистем;
• 1 500 військових літаків;
• 1 272 одиниці ядерних боєголовок;
• 180 міжконтинентальних ракет з ядерними боєголовками.

Системне скорочення чисельності ЗСУ

Однак така кількість зброї була надмірною для часу, коли європейські країни, відчуваючи закінчення холодної війни, почали скорочувати свої армії. Як наслідок, у червні 1992 року Верховна Рада ратифікувала Договір про звичайні збройні сили в Європі, яким визначалися максимальні рівні чисельності озброєння і військової техніки для України.

Відповідно до цього документа, слід було скоротити кількість:

• танків – на 5 300 одиниць;
• бойових броньованих машин – на 2 400 одиниць;
• бойових літаків – на 477 одиниць.

Рік потому, у 1993-му, парламент ухвалив постанову про зменшення кількості військовослужбовців до 455 тисяч.

Усієї надлишкової техніки мусили позбутися у будь-який зручний спосіб: старішу порізали на брухт, а новішу експортували до інших держав. Саме після цього почали ліквідовувати стратегічні бомбардувальники типу Ту-22М.

Літаки Ту-22М були ліквідовані Україною / Фото з сайту Державного музею авіації Національного авіаційного університету

Чорноморський флот та відмова від ядерної зброї

Окремою проблемою стала доля Чорноморського флоту. Після розпаду СРСР ЧФ перейшов під контроль України на основі територіальної належності. Однак цей факт, звісно, тривожив російську владу. Суперечку не могли розв'язати аж до 1995 року, коли тодішній президент України Леонід Кучма і президент Росії Борис Єльцин підписали угоду про поділ флоту у Криму.

Україна отримала лише 18% кораблів та суден Чорноморського флоту, а Росії залишалось 82%. Зрештою саме розташування російських баз в Криму і стало одним із "паростків" майбутньої окупації українського півострова у 2014 році.

Ще однією важливою подією для нашої армії було підписання Будапештського меморандуму у 1994 році, який закріпив без'ядерний статус України. Уже через 2 роки наша держава повністю позбулася всієї ядерної зброї.

У наступні роки у ЗСУ продовжувалися реформи, а разом із тим скорочувалася кількість військовослужбовців. Загалом у ті часи як українську, так і європейські армії будували не для захисту від масштабних агресій, вважаючи, що все це у минулому, а для участі у миротворчих місіях. Україна також долучалася до різноманітних місій, починаючи від розміщення свого контингенту в країнах колишньої Югославії, закінчуючи Грузією, Молдовою та країнами Африки.

Українські військові у 1990-х роках / Фото Getty Images

Також почалося зближення України з НАТО. У 1994 році Україна вступила до спеціальної програми "Партнерство заради миру", яка мала на меті:

• зменшити загрози безпеці у світі та підвищити стабільність на міжнародній арені;
• сприяти реалізації військових реформ;
• налагодити забезпечення демократичного контролю над збройними силами держав-підписантів.

До 1995 року кількість українських військовослужбовців скоротили до 400 тисяч осіб, а ще через три роки їх вже стало 320 тисяч. На рубежі тисячоліть українська армія налічувала близько 300 тисяч військовослужбовців, а станом на кінець 2005 року загальна чисельність армії складала 245 тисяч осіб.

Віктор Янукович із поплічниками сприяли занепаду української армії

Прихід Віктора Януковича на посаду президента у 2010 році прискорив занепад української армії. Він разом зі своїми поплічниками, тодішніми міністрами оборони Павлом Лебедєвим та Дмитром Саламатіним, свідомо скорочували чисельність армії й знижували її боєздатність.

Так, до кінця 2013 року в Україні налічувалося всього близько 120 тисяч військових, а призов на строкову службу взагалі скасували. На кінець того року чисельність Збройних Сил України сягала 165,5 тисяч людей, серед яких було до 120,9 тисячі військовослужбовців.

Парад до Дня Перемоги в Києві у 2010 році, колона українських десантників / Фото Getty Images

Разом зі скороченням чисельності людей відбувався також і розпродаж зброї або ж її перетворення на брухт. На той час наша держава була серед лідерів у світі за експортом озброєння.

За орієнтовними оцінками, за 2005 – 2014 роки з України було розпродано військового майна майже на 3 мільярди гривень. На експорт пішли 832 танки, 202 літаки, 232 вертольоти й близько 28,5 тисяч одиниць ракетно-артилерійського озброєння.

Водночас декларовані обіцянки про заміну старої техніки на нову так і не були виконані. Тобто фактично Збройні Сили за часів Януковича позбавляли озброєння та робили нездатними для відбиття ворожої агресії.

Окрім того, дії Януковича призвели до практично повного згортання взаємодії України з Північноатлантичним альянсом. У цей час Верховна Рада ухвалила Закон "Про засади внутрішньої та зовнішньої політики", що передбачав "позаблоковий" статус України. Президент, який згодом став втікачем, також ліквідував міжвідомчу комісію з підготовки країни до членства в НАТО та Національний центр євроатлантичної інтеграції.

Що змінилося в українській армії з 2014 до 2022 року

Анексія Криму Росією та початок бойових дій у Донецькій та Луганській областях у 2014 році змусили українців вдатися до змін у своїй армії.

Щоб зрозуміти масштаб проблеми, яка тоді існувала, варто звернути увагу на заяву Олександра Турчинова, який після втечі Віктора Януковича виконував обов'язки президента України.

Турчинов розповідав, що, згідно з доповіддю тодішнього міністра оборони Ігоря Тенюха, у зв'язку із жахливим станом Збройних Сил реально було зібрати лише близько 5 тисяч військових, щоб залучити їх для відбиття агресії у Криму. Це весь резерв, який був тоді.

Нові виклики через російську збройну агресію

Збройні Сили почали залучати до Антитерористичної операції з квітня 2014 року. Перші завдання наших військових на Донбасі нерідко закінчувалися провалом через дезорганізацію та слабку підготовку, відсутність достатньої кількості зброї й техніки, зраду в штабах і вміле використання сепаратистами місцевих жителів.

Бої за Донецький аеропорт у 2014 році / Фото Getty Images

На допомогу в тій ситуації прийшли добровольчі батальйони Національної гвардії та Міністерства внутрішніх справ, які залучили для звільнення окупованих населених пунктів влітку 2014 року. Окрім того, Міністерство оборони підвищило соціальний статус військовослужбовців у суспільстві шляхом відновлення раніше призупинених соціальних гарантій та пільг, а також наданням спеціальних прав цій категорії громадян.

Важливою підтримкою української армії у той час стали також волонтери. Саме звичайні українці допомагали військовим з оснащенням, одягом, амуніцією, ремонтом та вдосконаленням техніки тощо. Волонтерський рух, безумовно, і досі лишається важливою частиною підтримки наших Сил оборони.

Реформи ЗСУ та модернізація озброєння

Збройні Сили вдалося переформатувати й посилити шляхом проведення шести хвиль мобілізації, призвавши майже 200 тисяч військових, що дозволило створити нові бригади й батальйони. Також влада відновила призов на строкову службу і сформувала новий вид військ – Сили спеціальних операцій. До речі, саме ССО першими серед всіх родів військ Сил оборони стали тими, хто наблизився до стандартів схожих формувань країн НАТО.

Після закінчення активних бойових дій та переходу до позиційної війни на Донбасі Україна почала потужно реформувати власну армію. Зокрема, була сформована ціла низка частин, відповідно до нових вимог, а також перебудована структура управління. Так, у Сухопутних військах утворено чотири оперативних командування: "Північ", "Південь", "Схід" та "Захід".

Загалом з 2014 по 2022 рік чисельність Збройних Сил України налічувала плюс-мінус 250 тисяч осіб, серед яких 204 тисячі були військовими.

Парад до Дня Незалежності України у 2018 році / Фото Getty Images

Також українська армія перейшла від етапу ремонту радянської техніки до її модернізації та підлаштування своїм потребам.

На озброєння в нашу державу надходили нові взірці зброї та військової техніки українського виробництва. Це, зокрема, і бронетранспортери БТР-3Е, БТР-4, "Дозор-Б", танки "Булат" та "Оплот", протитанкові ракетні комплекси "Стугна" тощо.

У березні 2016 року розпочали випробування тактичного ракетного комплексу "Вільха", а в січні 2018 року – славнозвісного протикорабельного ракетного комплексу "Нептун".

Повітряні сили отримали модернізовані літаки-штурмовики Су-25М1, винищувачі МіГ-29МУ1, МіГ-29МУ2, Су-27С1М, Су-27П1М, Су-27УБ1М, навчальні літаки L-39M1, гелікоптери Мі-8МСБ-В, Мі-24ПУ1.

Суттєвим кроком у напрямку посилення бойових спроможностей Повітряних сил стало отримання на початку 2019 року ударних БпЛА "Байрактар" ТВ2 – перших апаратів цього класу в Збройних Силах України.

Безпілотник "Байрактар", який має на озброєнні Україна / Фото Getty Images

Співпраця з НАТО

Після 2014 року наша держава також взяла твердий курс на інтеграцію з Північноатлантичним альянсом, закріпивши відповідні норми на законодавчому рівні. Відтоді співпраця України з НАТО за програмою "Партнерство заради миру" стала одним з ефективних інструментів протидії російській збройній агресії.

У 2018 році Верховна Рада ухвалила новий закон про національну безпеку, щоб наблизитися до стандартів НАТО. Після цього Міністром оборони могла бути лише цивільна людина, а сам закон чітко розподіляв, хто з посадовців та військових за що відповідає.

Того ж року навесні відбувся перехід від Антитерористичної операції до Операції Об'єднаних Сил. Було вперше створено угруповання за участі не тільки ЗСУ, але й підрозділів Нацгвардії, Нацполіції, Держприкордонслужби, СБУ тощо.

21 лютого 2019 року Верховна Рада закріпила в Конституції України зміни, які передбачають стратегічний курс України на членство в Європейському Союзі та Північноатлантичному альянсі.

Перед повномасштабним вторгненням військ Росії, у липні 2021 року, було затверджено чисельність Збройних Сил України в кількості, яка не перевищує 261 тисячу осіб, зокрема й 215 тисяч військовослужбовців. Чисельність було збільшено на 11 тисяч військових у зв'язку зі створенням Сил територіальної оборони ЗСУ.

Варто відзначити, що в період АТО та ООС у лавах ЗСУ почала активно збільшуватися кількість жінок. У 2014 році загальна чисельність українок в армії становила 49 926 осіб (із них 16 557 військовослужбовиць).

Українські військовослужбовиці на параді до Дня Незалежності у 2018 році / Фото Getty Images

З 2017 року українські захисниці отримали доступ до майже всіх бойових та офіцерських посад. Парамедикині, артилеристки, снайперки, розвідниці, командирки рот і взводів виконують військовий обов'язок на передовій і в тилу нарівні з чоловіками.

Як змінилася армія після початку повномасштабного вторгнення Росії та що нас чекає далі

Найбільшою віхою у трансформації української армії стало повномасштабне вторгнення Росії у лютому 2022 року. На відміну від початку російсько-української війни, цього разу ЗСУ були готові до відбиття ворожих наступів, а також могли застосовувати західні тактики ведення боїв.

Високий рівень підготовки армії, якого вдалося досягти за майже 8 років бойових дій на Сході України, дозволив нашим захисникам провести блискучі операції зі звільнення Київщини, Чернігівщини, Сумщини, Харківщини, а також частини Донеччини, Луганщини та Херсонщини.

Українські військові разом зі своєю технікою на фронті у Харківській області, 2024 рік / Фото Getty Images

Однією з найпомітніших змін з початку великої війни стало збільшення кількості військовослужбовців. У січні 2024 року Президент України Володимир Зеленський в інтерв'ю німецькому телеканалу ARD заявив, що чисельність української армії становить 880 тисяч людей.

Однак після ухвалення нового закону про мобілізацію чисельність українських військових у ЗСУ помітно збільшилася, тому можна припустити, що зараз кількість людей у нашій армії може зрости до мільйона осіб.

За даними Міністерства оборони України, кількість жінок, які служать у лавах Збройних Сил, також збільшилася на 40%. Окрім того, Міноборони скасувало усі обмеження для доступу військовослужбовиць до усіх посад.

Разом із чисельністю та складом нашої армії змінилося також і її оснащення. Якщо на початку 2022 року ЗСУ були забезпечені здебільшого модернізованою радянською плюс українською технікою типу "Стугни", "Богдани" та "Нептуна", а також західною зброєю для оборони, зокрема Javelin, NLAW та SMAW, то згодом країни-партнери почали постачати нашим військовим новітні зразки передового озброєння.

Серед цього всього можна відзначити: РСЗВ HIMARS та M270 MLRS, ППО типу NASAMS, IRIS-T, Patriot, SAMP-T, які суттєво допомогли прикрити небо і захиститися від численних масованих російських атак. Також на захисті Чорного моря стоять протикорабельні ракети Harpoon.

Система протиповітряної оборони IRIS-T українських військових / Фото Повітряних сил ЗСУ

До нашої держави вперше за всю історію незалежності почали надходити танки західного зразка. Зокрема, німецькі Leopard-1, Leopard-2, британський Challenger 2, а також американські Abrams. В українському арсеналі з'явилися САУ CAESAR, PanzerHaubitze 2000, М777, М109, AS-90 тощо.

Однак найбільшим досягненням для нашої армії за період великої війни стало постачання далекобійної зброї для ураження позицій у ворожому тилу, а також західної авіації, яку ми так довго чекали для прикриття неба.

Йдеться про далекобійні ракети Storm Shadow / SCALP EG від Великої Британії та Франції, а також ATACMS від США, які відзначилися ефективною роботою по російських військових об'єктах далеко від лінії фронту. Водночас найгучнішою подією за останній час стало постачання перших багатоцільових винищувачів типу F-16, про що публічно повідомив Володимир Зеленський у День Повітряних сил 4 серпня 2024 року.

Наразі наша держава могла отримати лише перші 10 літаків. За даними з відкритих джерел відомо, що загалом поки що партнери передадуть 79 винищувачів типу F-16. Хоча Володимир Зеленський заявляв, що для ефективного ведення бойових дій нам потрібні щонайменше 128 американських повітряних суден такого типу.

Літаки F-16 уже прибули в Україну / Фото Офісу Президента

Варто також відзначити, що повномасштабне вторгнення Росії створило абсолютно нову форму протистояння, якого раніше не було ніде у світі, – "війну дронів". Успішно показали себе у відбитті атак російсько-іранських "Шахедів" новостворені мобільні вогневі групи, які використовують як автомати, так і ПЗРК для ліквідації ворожих повітряних цілей. Це принципово новітній елемент воєнної науки, який зараз в українців переймають наші партнери.

Високу ефективність показали вже згадані турецькі "Байрактари", які на початку війни ефективно вражали колони російської техніки, коли вороги намагалися захопити Київщину. Наразі наша держава разом з партнерами з Анкари працює над покращенням та модернізацією цих безпілотників і будує новий завод з виробництва "Байрактарів" в Україні.

Не відстає у розвитку і вітчизняний військово-промисловий комплекс. Уже згадана ракета "Нептун" допомогла уразити російський крейсер "Москва" у квітні 2022 року. А українські морські дрони й досі роблять справжнє лихо ворожому Чорноморському флоту.

Серед відомих морських дронів можна відзначити MAGURA V5, Sea Baby та "Мамай". До речі, нещодавно "Морського малюка" оснастили реактивними системами залпового вогню "Град", що робить цей безпілотний апарат ще більш небезпечним для російських загарбників. А MAGURA вже знищив 8 великих військових кораблів ворога.

Український морський дрон Sea Baby / Фото СБУ

Наша армія продовжила співпрацю з НАТО та його окремими країнами-членами. До коаліції з навчання наших солдатів користуванню західними зразками зброї приєдналося понад 30 держав, а кількість підготовлених до бойових умов військовослужбовців уже давно перевалила за 100 тисяч. Також партнери допомогли підготувати близько 21 тисячі кваліфікованих фахівців більш ніж на 160 зразках техніки.

Наші захисники вже пройшли навчання на літаках F-16 на тренувальних майданчиках у Великій Британії, США, Канаді, Польщі та Данії. Швеція ж почала навчання пілотів на винищувачах Saab JAS-39 Gripen.

Щоб забезпечити потреби української армії, країни-партнери об'єдналися та створили коаліції: кораблів, танків, авіації, ППО, артилерії, ракет та засобів для розмінування.

Нам є чим пишатися, але і варто розвиватися далі

Успішність Збройних Сил та їхній високий професіоналізм високо цінує українське суспільство. Згідно з даними опитування, яке провів "Центр Разумкова" у червні 2024 року, ЗСУ довіряють понад 90% наших громадян, що є найвищим показником серед усіх інституцій країни.

Українська армія, безумовно, зазнала масштабних змін за часи великої війни. Однак на наші Збройні Сили чекає ще багато роботи у поліпшенні та модернізації.

Це і повний перехід з радянського озброєння на західне, і вдосконалення свого військово-промислового комплексу, і зміна освіти для нових поколінь військовослужбовців. Загалом усе те, що максимально наблизить наше військо до натівського зразка.

Тому варто усвідомити: нам є чим пишатися, адже українська армія пройшла дуже великий шлях розвитку за 33 роки незалежності. Але водночас продовжуймо працювати та вдосконалювати наші Збройні Сили, щоб ставати ще кращим та успішнішим військом не лише у Європі, але й у цілому світі.