Як Кремль французьких націоналістів фінансував

Обійшлася йому ця афера, за даними видання, не вельми й дорого: 9,4 мільйона євро кредиту, який видав "Національному Фронту" російський банк і після цього тихо луснув – так, що "кредит" віддавати тепер треба зовсім іншим.

Читайте також: Націоналістку Ле Пен зобов'язали виплатити чималу суму Європарламенту

Так вже склалося, що пару років тому "Національний фронт", очолюваний палкою подругою Володимира Путіна (й, до речі, партнеркою української "Свободи" – в 2009 році між цими партіями була укладена угода про співпрацю) мадам Марін Ле Пен, опинився в скрутному становищі. Партії треба було розпочинати вельми дорогу підготовку до президентських перегонів, а грошей в касі виявилося катма.

Гірш на те – жоден європейський банк не схотів видати бідним французьким націоналістам аніскілечки грошей. Хто вже його знає, чому? Банк, як той казав – це такий заклад, де вам з радістю дадуть грошей, щойно ви доведете, що їх не потребуєте. А пані Ле Пен їх потребувала, та ще й багато – їй дуже вже кортіло стати першою жінкою-президентом Французької республіки.

Зустріч Путіна з Ле Пен

Й раптом на допомогу прийшов оцей самий банк з пишною назвою: "Перший чесько-російський банк". Назва пишна, а от ні репутації, ані, так би мовити, поважності – ніякої. Втім, то не біда: головне – гроші дав. Та ще й не так вже, щоб малувато: 9,4 мільйона євро.

Цього банку вже нема. Він луснув чомусь одразу після провалу Марін Ле Пен на президентських виборах в 2017 році, а все його майно та всі активи потрапили до однієї тихої московської фірми, про яку Washington Post стверджує, що заснували та контролюють її люди, напряму керовані з московської штаб-квартири ГРУ. А борг свій "Національний фронт" потроху віддає – одній московській нотарці, по 145 тисяч євро на місяць.

Про "французького Манафорта" та "російських співвітчизників"

Відверто кажучи, стаття в Washington Pos читається, як крутий політтриллер. Журналісти дослідили подробиці цього загадкового російського кредиту, який, як виявилося, має значення, що далеко виходить за межі фінансових стосунків.

Стаття демонструє, яким чином працює машина кремлівського впливу, як саме Росія намагається розбудувати свій політичний вплив за кордоном. В цьому разі фінансові та персональні зв’язки між французькими правими та кремлівськими колами були витягнуті на поверхню й дали можливість зазирнути до московського "тіньового" світу, кинути погляд на людей, підприємства та мережі, який керує Кремль, намагаючись втілити в життя свої зовнішньополітичні інтереси, навіть, якщо здається, що ніякого зв’язку між тими чи іншими планами просто нема. При цьому межа між легальним та протизаконним просто щезає.

Втім, все по черзі. Приблизно п’ять років тому, як вже зазначалося, "Національний фронт" в повному розпачі шукав собі грошове джерело, позаяк тих 4,5 мільйони на рік, які виділяло цій партії за законом французька держава, катастрофічно не вистачало. Хто його знає, чому – можливо, через суперщедрі партійні виплати націоналістам, які засідали в Європарламенті (в тому числі, звичайно, й самій Марін Ле Пен), а можливо – через те, що прихильники національної ідеї виявилися не вельми щедрими та не дуже квапилися жертвувати гроші своїм кумирам. Проблема полягала лише в тому, що ні французькі, ані інші європейські банки з французькими націоналістами жодних справ мати не бажали.

Перший чесько-російський банк

Але тут на допомогу прийшов такий собі Жан-Люк Шаффхаузер: людина, не вельми відома широкому загалові, але досить відома в певних політичних колах Франції: він довгий час працював, як лобіст російських інтересів, такий собі французький Манафорт. Шаффхаузер завжди був близький до "Національного фронту", а з 2014 року навіть став за допомоги цієї партії європарламентарем. Його знайомства в Москві, як стверджує Washington Post, є дуже вражаючими: наприклад, серед його друзів можна побачити Олександра Бабакова, депутата Держдуми та спецпосланника Кремля, який займається російськими організаціями за кордоном – скажімо, він є куратором відомого "Всесвітньої Координаційної Ради російських співвітчизників", такого собі форпоста "русського світу", який об’єднує численні організації російських (скоріш – радянських російськомовних) емігрантів у багатьох країнах світу.

Читайте також: Головну націоналістку Франції Ле Пен суд відправив на психіатричну експертизу

Саме Бабаков порадив Шаффхаузеру та Ле Пен звернутися до "Першого чесько-російського банку", штаб-квартира якого була розташована, звичайно, аж ніяк не в Чехії, а в Москві. Власником цього дивного банку був на той час такий собі підприємець на ймення Роман Попов, але насправді цим банком володів російський банк "Стройтрансгаз" відомого олігарха Геннадія Тимченка. 64-річний Тимченко, якщо хто не в курсі – один з найбагатших російських олігархів, член так званого "кооперативу "Озеро" та ще й спаррінг-партнер Путіна по дзюдо.

У вересні 2014 року фінансовий керівник "Національного фронту" Валлеран де Сен-Жюст вирушив до Москви. Там він зустрівся з паном Поповим та підписав кредитну угоду. Нікому не відомий "Перший чесько-російський банк" видав партії Марін Ле Пен 9,4 мільйона євро під 6 відсотків річних, протягом до 23 вересня 2019 року. За свою посередницьку діяльність Шаффхаузер отримав близько 140 тисяч євро. Ця угода мала залишитися таємною, але таємницю зберегти не вдалось: всього-на-всього через два з половиною місяці французький Інтернет-портал Mediapart оприлюднив статтю про цей кредит. За нею були оприлюднені ще декілька матеріалів, у яких змальовувалися контакти інших представників французьких "правих" із "кремлівськими кредиторами".

Націоналісти та автофірма

Але після видачі цього кредиту, "Перший чесько-російський банк" проіснував вельми-таки недовго. Вже в 2016 році він був ліквідований (власне, він позбувся ліцензії ще в березні цього року) – як офіційно пояснювалося, в результаті консолідації російського банківського сектору, яку проводив на той час Центральний банк. Його очільниця Ельвіра Набіулліна вирішила скасувати всі банки, які мали надто "тонке" капітальне покриття й "необережно" роздавали кредити. Так або інак, але в серпні 2016 року "чеські росіяни" проголосили про банкрутство. Багато грошей по собі вони не залишили. Віце-шеф банку опинився за ґратами за звинуваченням у виданні численних кредитів незрозумілим фірмам-"поштовим скринькам".

Гроші Кремля не допомгли Ле Пен перемогти

Кредит, якого було видано партії Марін Ле Пен, стосується одна цікава подробиця цього банкрутства: 18 березня, менше, ніж за тиждень до того моменту, як банк втратив ліцензію, кредит було офіційно передано фірмі з назвою "Конті". Це аж ніяк не фінансова установа: її офіційний, записаний в уставі, рід занять позначається, як... "здача в найм та лізінг автівок". Тобто, фактично, велика французька партія завинила гроші... московським автогендлярам.

Чи може так статися, що хтось, кому відомо було, що банк ось-ось збанкрутує, намагався вивести до "безпечної гавані" дев’ять з половиною мільйонів євро? І якщо так – то хто ж то був такий розумака, хто володів найсвіжішою інформацією з Центробанку Росії? Офіційно, російські регулювальні інституції не визнають передачу кредиту фірмі "Конті", позаяк ця фірма практично нічого не сплатила банкові за цю угоду. Власником автомобільної контори є такий собі Сергій Євсєєв. За даними Transparency International Russia, він же був шефом служби безпеки "Першого чесько-російського банку".

Як кредит навчився літати

Але на цьому загадкові події навколо кредиту "Національному фронтові" не завершилися. Тому що "автомобілісти" з "Конті" передали наприкінці 2016 року право власності на нього тепер вже "пілотам", а саме, московському підприємству "Айязапчасть" – постачальникові механізмів для літаків, який, до того ж, ремонтує літаки та гелікоптери. Ця компанія щільно пов’язана з російською армією, а ще – з режимом сирійського диктатора Башара аль-Ассада, який ремонтує в ній свої літаки після того, як їх вчергове "образять", наприклад, ізраїльські ракети.

Керівники цієї фірми зробили собі кар’єри в російській, а до того – в радянській армії. Цікаво, що фірма володіє ексклюзивною безпековою ліцензією від ГРУ. Її власника звуть Валерій Захаренков – олігарх, який контролює багато російських оборонних підприємств, має, окрім усього іншого, розкішну квартиру в Парижі, неподалік від Тріумфальної Арки. Навіщо "льотчикові" здався той кредит Ле Пен – взагалі незрозуміло.

Читайте також: Ле Пен зібрала лідерів європейських ультраправих сил, щоб розкритикувати ЄС

Щодо самого банку, а також його власника, пана Попова – то тут ситуація ще більш загадкова. Проти банку ведеться слідство, а пан Попов розшукується через Інтерпол та переховується десь за кордонами Росії. Водночас є дані, що він перебуває в Москві й ні від кого не ховається...

Стаття в Washington Post спирається на розслідування, яке проводили паралельно кілька Think Tanks в Європі та США. Випадок з російським кредитом "Національному фронтові" є типовим прикладом, який дає можливість краще зрозуміти взаємодію політичного та фінансового впливів. Втім, як підкреслює експерт з російських питаня Марк Галеотті, в росіян нема єдиного сценарію, який вони використовували б в кожному з випадків. "Вони багато експериментують" – каже Галеотті – "Вони просто приходять до європейських політиків, пропонують їм гроші та дивляться, що з того вийде". З Марин Ле Пен – вийшло. З ким ще?