Кумівство, безкарність та корупція: як Порошенко став не президентом, а черговим королем

Симпатики Порошенка у соцмережах назвали такий вчинок керівництва телеканалу "неповагою до інституту президентства".

Читайте також: Цинічні Санта-Клауси: як депутати жбурлялися новорічними подарунками в дітей

Розберімося чи є у нас справжній інститут президентства і чи має право Порошенко ображатися через неповагу до нього, як до президента. Бо, погодьтесь, в нормальній країні справжній президент поважає закони і робить все для підтримки верховенства права.

В нашій же країні, як ми знаємо, президент стоїть над законом. Бо може, начхавши на кримінальний кодекс, рятувати від правосуддя місцевих баронів-розбійників. Особливо, після того, як вони дадуть йому клятву особистої вірності.

Як от наприклад, сталося з мером Харкова Кернесом, який був фігурантом двох кримінальних справ, але завдяки підконтрольній Порошенку Генеральній прокуратурі, щасливо уникнув перспективи опинитися за ґратами. Бо в історії про викрадення активістів охороною Кернеса, прокурори просто припинили їздити на судові засідання і суд закрив справу.

Мер Харкова Геннадій Кернес

А в другій справі про масштабне розкрадання харківської землі, Генпрокуратура Кернесу так і не оголосила підозру, хоча Юрій Луценко рік тому клявся-божився, що зробить це. І ось результат – днями Кернес оголосив про свою цілковиту підтримку Порошенка на виборах. Ось вона класика феодалізму, васал, що присягнув сюзерену в обмін на протекцію.

Така ж історія і з мером Одеси Трухановим, що не приховує своєї лояльності до глави держави і якого від СІЗО особисто врятували поруки народних депутатів від "Блоку Петра Порошенка". Відтак, як можна назвати ту країну, де політичний інтерес правителя значить більше, ніж закон і справедливість? Це ніяка не демократична республіка, а по суті монархія, типовий продукт феодалізму.

Так само, в нормальній демократичній країні президент не переслідує і не видворяє тих, хто йому особисто не подобається, наплювавши при цьому на закони і процедури. Згадайте історію з Саакашвілі, якого свавільно випхали з України, просто тому, що він особисто дошкуляв главі держави своєю критикою.

Міхеїл Саакашвілі

Крім того, у нормальній країні президент – всього лише найнятий громадою менеджер, а не власник численних латифундій, мануфактур та крамниць, кількість яких тільки зростає за часи його правління. До того ж, за наш з вами кошт, ці мануфактури щедро завантажуються державними замовленнями.

Також в демократичній республіці президент не роздає ближньому колу державні посади. Він не тягне сина в парламент, а свою дружину очільницею в державний Фонд культури, а кума Стеця в міністри інформації, а Юрія Луценка – кума дружини в генпрокурори.

Як наслідок, приклади кумівства при владі, які йдуть від Порошенка наслідують і його підлеглі. І ось уже син нардепа Пашинського отримує смачну посаду в "Укроборонпромі", а син глави СБУ Грицака в прокуратурі, а син депутатки з "БПП" Оксани Білозір очолює державну аграрну корпорацію "Украгролізинг".

Зайве говорити, що в нормальній країні президент не призначає "смотрящіх" за прокуратурою, судами, енергетикою чи тіньовим гральним бізнесом. Не віддає на відкуп місцевим феодалам цілі регіони, дозволяючи їм створювати свої приватні армії та жорстоко розправлятися з місцевими небайдужими громадянами.

Петро Порошенко

Відтак, у нас не має сьогодні президента в сучасному демократичному розумінні цього слова. А є у нас вчорашній шоколадний барон, який після народного повстання, замість того, щоб стати президентом, став черговим королем. І який замість того, щоб феодальну країну перетворювати на сучасну республіку, захопився абсолютизмом і самозбагаченням. Так само, як і його попередники – інші безславні українські королі новітнього періоду нашої історії.

Тому чи варто дивуватися, що в такій феодальній країні популярним персонажем стає Арлекін? Який нещадно і боляче може познущатися з короля в новорічну ніч. На радість, не лише натовпу, а й іншому ненажерливому барону. А значить, українська демократична революція не завершена. Боротьба суспільства проти цієї феодальної системи королів-баронів-арлекінів не завершена.

І ми, звичайні містяни – ще маємо вибороти свою справжню республіку. Сучасну демократію, в якій пануватиме закон, справедливість і свобода. І в якій всі без винятку поважатимуть інститут президентства. А насамперед – сам президент.