Як українці навчились виготовляти бронебійні набої, але не можуть їх використовувати
Чи можливо пробити броню товщиною 20 з половиною міліметрів однією кулею? Одразу напрошується думка, що ні. Адже таким захистом володіють БТР й смішно протистояти їм звичайною гвинтівкою. Втім у нас дещо застаріле уявлення про можливості сучасних набоїв, що й підтвердили випробування на полігоні у Житомирській області.
Набої від компанії Stiletto здатні зробити решето з бронежилетів 6 ступеня захисту та усіх броньованих машин, які залучені у військах так званих "ЛДНР", в тому числі російських "Тигрів".
Втім є дві новини. Хороша і не дуже. Хороша – це повністю українська розробка. Погана – якраз в українських військових таких патронів немає. Як все починалось?
У 2000 році українські зброярі звернулись до конструкторського бюро "Південне" – космічної колиски усього радянського союзу. Їхні спеціалісти розробили програму, яка математично розраховувала зовнішню і внутрішню геометрію кулі, залежно від поставлених цілей.
Далі трохи фізики: матеріал для куль команда виготовляє не із готових сплавів, а з порошку. Останній спресовують або ж спікають. Така методика дозволяє розміщувати центр тяжіння симетрично до вісі кулі, що відповідно мінімізовує відхилення від траєкторії.
Читайте також: "Запоріжсталь": радянська гордість, збудована американцями
І на останок – хімія: сердечник для снайперських бронебійних куль виробляється зі сплаву вольфраму і карбід вольфраму, що власне й посилює бронебійну силу.
За словами українців – вони довго пропонували свої розробки луганському заводу, єдиному в Україні, що виробляв патрони. Отримавши відмову, звернулись у 2012 до російського заводу у "Барнаулі". Умови були прості. Росіяни надають своє обладнання і потужності для експериментального виробництва, а українці за свій рахунок проводять усі випробування.
Свої напрацювання команда забрала, втім, частина конструкторських і технологічних новацій таки залишилась у сусідів. А вже згодом події у Донбасі 2014 року продемонструють, що сепаратисти володіють бронебійними кулями з покращеними характеристиками, саме такими, які впроваджувала Stiletto.
Аби полегшити ведення бізнесу, українці відкрили своє представництво у Британії, тож юридично Stiletto тепер – британсько-українське підприємство. А щоб закріпити авторство розробки, у 2015 українці отримали міжнародний патент. Зараз компанія володіє усією документацією та матрицями, аби виробляти набої в калібрі від 5 до 14 мм. При чому в габаритах як радянських, так і натівських боєприпасів.
Читайте також: Як 740 змін до БТР-3 зробили його унікальною зброєю для війни на Донбасі
Не знайшовши виробничих потужностей в Україні, Stiletto домовились про співпрацю з канадською компанією Waterbury Farrel, остання надає своє обладнання. У 2016 році цей тандем виграв тендер на побудову заводу у Казахстані. Таке ж підприємство пропонують збудувати в Україні.
Втім, погодження від очільників держави ще не має і це при тому, що власний завод патронний перейшов так званій "ЛНР", а потужніші набої нам ніхто не продає, оскільки їх зараховують до летальної зброї
А тим часом, маючи усі технології та новітні розробки, українські бійці далі воюють старими радянськими набоями, які ще у невеликій кількості залишаються на військових складах. Але проблема у тому, що навіть висококаліберна куля старого зразка залишає на броні тільки вм'ятину.