Який вигляд нині має прифронтова Мар'їнка: ексклюзивний репортаж
Бойовики спробували піти в атаку біля Мар'їнки, яка впритул до окупованого Донецька. Збройні сили України прийняли бій, який тривав понад півдоби. Як живуть цивільні та військові на гарячих точках Сходу України – читайте у матеріалі 24 каналу.
Життя в цивільних продовжується
У Мар'їнці до війни місцеві спокійно їздили в обласний центр, до якого 10 хвилин велосипедом. Тепер там – невидима для звичайного ока лінія фронту.
Читайте також: Чому Росія не вивела війська з Донбасу у 2018 році: пояснення Гримчака
Межа між цивільним сектором та військовим в місті практично відсутня. Попри постійну небезпеку, місцеві не спішать залишати Мар'їнку. Та намагаються жити звичайним життям. Хоча б вдень, коли обстрілів маже немає.
До прикладу, в одного із жителів Мар'їнку Норіка за подвір'ям – вже лінія фронту. Сім'ю він відправив до безпечнішого місця, а сам саджає ожину та виноград. І байдуже, що будь-якої миті може прилетіти ворожий снаряд.
Житель Мар'їнки
Пошкодженний дах
Раніше передова була буквально в хаті чоловіка. Далі ворог не пускав. Але українські військові все таки пройшли вперед, щоб убезпечити цивільних від вогню.
Результат обстрілу
Військовим, щоб дістатись на передову треба бігти болотами Донеччини. Позиція розташована майже впритул до ворога, який засів у колишньому конезаводі. Звідки і обстрілюють українських військових та мирних жителів Мар'їнки.
Погода створює перешкоди для військових
Бійці розповіли, якщо вдень тихо, то вночі починається справжня війна, жахи якої чоловіки бачать не вперше.
Пошкоджена будівля
Військові про війну
На Сході України кожен з захисників має свою історію, як саме потрапив на війну. До прикладу, військовому Дмитру дігностували інвалідність. Переніс три операції на хребті, міг залишитись вдома, але все одно зараз на передовій.
Я не заморучуюсь над цим. Я там, де хотів,
– сказав боєць Дмитро.
Військового Віталій розповів, коли війна прийшла в Україну, він тимчасово покинув професію вчителя фізвиховання та взяв до рук зброю, хоча дуже сумує за своїми учнями.
Військовий Віталій
Боєць з позивним Катрана пригадав свого сина, який тільки відслужив строкову. Він хотів до батька на фронт, але той заборонив.
Він каже: "Тату, я хочу до тебе". Я кажу: "Ні, сину, ноги в руки і додому". Він строкову службу відслужив",
– розповів військовослужбовець 24 бригади ЗСУ Катран.