Закон про амністію: для кого закрили вихід на свободу?

7 липня 2016 року Верховна Рада ухвалила Закон "Про амністію у 2016 році". Тоді він викликав значний суспільний резонанс, позаяк містив цілу низку суперечливих норм і, якщо характеризувати коротко, більше нагадував загравання влади перед батальйонами та мав досить формальний характер.

У "літній" редакції статті 2-ї Закону амністія поширювалася на осіб, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій, обвинувачених, засуджених за вчинення злочинів, що не є особливо тяжкими злочинами проти життя та здоров’я особи, та не є діяннями, передбаченими ч. 2, 3 і 4 ст. 408, ст. 410, ч. 2, 3 ст. 411 Кримінального кодексу України.

Тобто, потрапили б під дію Закону особи, які скоїли тяжкі злочини, грабіж, розбій, вимагання за обтяжуючих обставин або ж особливо тяжкі військові злочини, за які з огляду на підвищену суспільну небезпеку передбачено жорсткішу кримінальну відповідальність, якщо вони вчинені в умовах особливого періоду або в бойовій обстановці.

Також підлягали б амністії й особи, засуджені за вчинення корупційних злочинів, незалежно від строку відбутого ними покарання.

17 серпня 2016 року Президент наклав вето на цей Закон. Було запропоновано привести первинну редакцію Закону у відповідність із ЗУ "Про застосування амністії в Україні", передбачивши неможливість застосування амністії до будь-яких осіб, зазначених у ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні", а також до інших осіб, зазначених у ст. 9 Закону "Про амністію у 2016 році".

До якого консенсусу дійшли?

Порівняння первинної редакції Закону та ухваленої депутатами 22 грудня 2016 року:

В ухваленій редакції амністія не застосовуватиметься до осіб, яких засуджено за злочини:

• проти основ національної безпеки України;
• умисне вбивство;
• доведення до самогубства, вчинене щодо неповнолітнього;
• умисне тяжке тілесне ушкодження при обтяжуючих обставинах;
• катування;
• незаконне проведення дослідів над людиною;
• насильницьке донорство;
• незаконне позбавлення волі або викрадення людини при обтяжуючих обставинах;
• захоплення заручників;
• торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо людини;
• злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи;
• грабіж при обтяжуючих обставинах;
• розбій;
• вимагання при обтяжуючих обставинах;
• ціла низка інших злочинів.

Як бачимо, новий Закон обмежив умови до застосування амністії. І це правильно. На свободу не зможуть вийти ті, хто вчиняв розбої проти мирного населення, грабував, ґвалтував, заподіював інші тілесні ушкодження. Не треба розраховувати на неї й чиновникам-корупціонерам, які отримали статус учасника АТО і могли б використовувати його, аби уникнути покарання. У цілому прийнятий Закон не несе тих ризиків, що мав попередній. Амністія ж за своєю суттю – явище, що практикується в будь-якій країні світу.

Читайте також: В’язні порізали себе на знак протесту: опубліковані криваві фото