Чи зацікавлена влада у схваленні Акту про свободу підприємництва

Якщо документ пройде всі необхідні бюрократичні узгодження в "верхах", то на українську економіку очікує якщо не податкова революція, то, принаймні, відмова влади від фіскальної політики задушення бізнесу надмірними податками й тиском армії контролерів, що притлумлюють економічну активність в країні. Та чи є реальною така, аж надто "райдужна", як для вітчизняних реалій, перспектива?

Цікаво В Україні вбили важливу реформу

"Лупайте сю скалу"?

За два роки президенства Володимира Зеленського в країні не відбулося якихось відчутних змін на краще в сенсі становища малого й середнього бізнесу. Як не відбулося "податкової революції" й за президентської каденції Петра Порошенка. Хоча обидва політика йшли на вибори з гаслами покращення бізнес-середовища "вже сьогодні".

Натомість, при президенті Зеленському МСБ постав перед новими серйозними викликами: зокрема, перед намаганням влади знищити спрощену систему оподаткування, політикою наповнення бюджету "за будь-яку ціну" шляхом підвищення усіх можливих податків і зборів, консервацією системи, за якої податківець – "цар і бог", а підприємець – його "холуй". Така ущербна парадигма сьогодні активно просувається головним ідеологом фіскалізації – головою Комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики Данилом Гетьманцевим. Зі "свіжих" ініціатив – законопроєкт щодо непрямих методів податкового контролю за видатками українців, коли фіскали на власний розсуд зможуть оподатковувати "цінні" покупки українців, які не пройшли податкової амністії.

В цьому контексті варто подивуватися панові Саакашвілі, котрий намагається впровадити радикальну зміну податкової й регуляторної політики в Україні, займаючи посаду без належних важелів і повноважень.

Читайте Загибель мера Кривого Рогу: почалися конспірологічні ігри

У свій час президентові Порошенку "затятий" Саакашвілі дошкульно наступав на п'яти, критикуючи тодішнього Главу держави за бездіяльність у податкових змінах, за що й був без пояснень звільнений з посади голови Одеської ОДА. Сьогодні ж схоже на те, що голова дорадчого реформаторського органу так само ризикує, оскільки посягає на "свята святих" корупційної бюрократичної системи, яка завжди порядкувала в Україні за всі 30 років Незалежності. Йдеться про анонсований нещодавно "Акт про свободу підприємництва".

Деякі з наріжних положень цього закону пан Саакашвілі імплементував і в український рамковий документ:

• позапланові перевірки і зупинка діяльності бізнесу – лише за рішенням суду. І йдеться не лише про податкову, а й про Держпраці, органи екологічного контролю, Держпродспоживслужбу та інших можливих контролерів;
• всі ліцензії і дозволи мають бути винятково в цифровому форматі – таким чином ліквідується безумовне зло у вигляді безпосередніх контактів підприємців з чиновниками, що стимулює корупцію та хабарі;
• впровадження страхування відповідальності бізнесу як альтернативи державного контролю й нагляду – і такий формат є набагато більш ефективним, оскільки застраховані компанії прямо зацікавлені в недопущенні страхового випадку, а значить – у дотриманні цивілізованих бізнес-стандартів;
• максимально передбачається – там, де це можливо, -- декларативний принцип для підприємців. Останні в онлайн-форматі повідомляють державу про те, що займатимуться певною бізнес-діяльністю, та й потому. Держоргани повинні бути сервісними, а не корупційними "церберами", які милостиво дозволяють, або забороняють займатися бізнесом;
• впроваджується принцип "згоди за замовчуванням" – в бізнес-сферах, де потрібні дозволи, або ліцензії від держави. Якщо «відповідальний чиновник» повівся безвідповідально і не прийняв рішення у визначені законом строки, то вважатиметься, що підприємець автоматично отримав дозвіл, чи ліцензію. Тобто, він може займатися бізнесом без державного "папірця";
• і що особливо болюче для податківців та інших контролерів, – кількість ліцензій і дозволів для бізнесу приблизно скорочується вдвічі. Перефразовуючи класика, чим же тоді фіскали харчуватися будуть?

Визискування бізнесу – в головах чиновників

На жаль, шанси на схвалення урядом і парламентом Акту хоч і є, проте вони мізерні. Нацрада з питань реформ – спеціальний консультативно-дорадчим органом при Президентові України. Ця структура не має ні владних важелів, ні вагомого впливу в уряді, ні потужного лобі в Верховній Раді.

Варто згадати слова прем'єр-міністра Дениса Шмигаля, сказані ним у червні ц. р. в інтерв’ю грузинському інформаційному агентству: мовляв, Саакашвілі "не має відношення до уряду, не впливає на політику України". І ось таке сприйняття виконавчою владою грузинського реформатора як "весільного генерала" наводить на думку про те, що Акт про свободу підприємництва Кабмін банально саботуватиме.

Є й інші "сигнали"

Наприклад, якось без відчутного суспільного резонансу відбулося призначення колишнього очільника Державної податкової служби Олексія Любченка першим віце-прем'єром і міністром економіки, котрий передовсім повинен бути ідеологом і "генератором" податкової реформи і дерегуляції бізнесу. До речі, на цю посаду в свій час розглядалася кандидатура Міхеїла Саакашвілі. Та з незрозумілих (вірніше, з цілком зрозумілих причин) вітчизняна політична верхівка обрала на ключову посаду в державі функціонера, левова частка трудової біографії котрого припадає на роботу в податкових органах. Так чи інакше, а тінь сумнозвісної "азаровщини" нікуди зі стін Кабміну не витруїлися й досі.

Можливо, шановний віце-прем'єр і міністр економіки запропонував якийсь дієвий рецепт виведення зарплат з "тіні", якусь потужну програму реформ, спрямовану на детінізацію економіки? Аж ніяк. Натомість, фіскали радо звітували в медіа про масові рейди інспекторів Держпраці разом із податківцями по підприємствах – з метою виявлення "тіньовиків" і покарання винних! Статистика подібної "детінізації" вражає: цього року планується вдвічі більше перевірок, ніж у минулому (всього 21 тисячі підприємств).

Вже сьогодні можна почути переможні реляції контролерів: мовляв на кожному третьому проінспектованому підприємстві були виявлені проблеми з трудовим законодавством, найчастіше порушення – неоформлені працівники. З початку нинішнього року бізнес вже сплатив 99,4 мільйона гривень штрафів. З цієї ж серії – недавній анонс пана Любченка стосовно чергової "зміни парадигми", тобто розкриття персональних даних українців щодо сплати податків.

На жаль, чинні урядовці з фіскальним менталітетом геть не переймаються тим, що винятково силові методи війни з тіньовою економікою насправді є "боротьбою з вітряками", безплідним намаганням «загасити» лише симптоми хвороби. Відтак, "недуга" заганяється вглиб і призводить до саморуйнації економічного організму. Той же таки віце-прем'єр і міністр економіки чомусь не переймається тим, що в Україні просто-таки карколомне навантаження на фонд заробітної плати – 41,5%, яке "заморожує" притомний економічний розвиток. За цим показником наша держава випереджає значну кількість країн – зокрема, США (37,1%), Великобританію (30,9%), Південну Корею (22,6%), Швейцарію (21,8%) і т.д.

Окрім того, що податки в Україні карколомні, у громадян і бізнесу – практично «нульова» довіра до держави й чиновників, які розпоряджаються публічними коштами. Система їх розподілу є занадто складною й непрозорою, а витратна частина держбюджету і місцевих кошторисів – непомірно роздутою. Саме тому податки в Україні сприймаються підприємцями здебільшого як феодальний оброк корумпованим чиновникам, а не як органічний елемент суспільного договору.

Грузинський досвід – фантастика для України?

На мій погляд, українському уряду варто кардинально змінити фіскальну "парадигму". Пи цьому не слід "винаходити велосипед", адже можна скористатися готовою "картою" грузинських економічних змін, тим паче, що натхненник цих процесів експрезидент Грузії Михеїл Саакашвілі очолює вітчизняну Нацраду реформ.

Пропоную стисло означити те, що вдалося зробити на терені податкової реформи і дерегуляції Грузії в 2004-2013 рр.:

• у 2005 р. тодішній міністр економіки й натхненник економічних реформ Каха Бендукідзе сказав: "У вас не може бути плану на 1 000 днів. Ви повинні завдати удару тоді, коли з’являється сприятлива можливість". На цьому тлі вражає бездіяльність і, даруйте, "яловість" українського уряду, який і досі не розробив комплексної програми податкових змін, консервуючи "азаровську" систему корупції й фіскального тиску на бізнес;
• на старті грузинських реформ було прийнято новий податковий кодекс, який гранично спростив систему оподаткування й звітності. Документ грунтувався на філософії максимального сприяння діяльності бізнесу й став драйвером стрімкого економічного розвитку;
• було скорочено кількість податків – залишилося всього 7 з 21, а ставки багатьох з них були зменшені. Розмір соціального внеску знизився з 33% до 20%, а замість прогресивної ставки податку на прибуток фізичних осіб (на заробітну платню), яка сягала 20%, було запроваджено фіксовану ставку на рівні 12%. У 2010 р. сумарний розмір податку на доходи фізичних осіб та соціального внеску дорівнював 20 % (порівняймо з 41,5 % навантаження на зарплатний фонд в Україні!);
• зі старту грузинських реформ було застосовано т. зв. регуляторну "гільйотину", тобто розпочато агресивне скорочення кількості ліцензій та дозволів, а також – максимальне спрощення і цифровізацію дозвільних процедур із застосуванням "єдиного вікна", незалежно від виду бізнес-діяльності. У 2005 р. було прийнято закон, яким кількість державних дозволів і ліцензій будо скорочено на 84 % – із 909 до 137. Останні здебільшого регулюють види діяльності, які є потенційно небезпечними для здоров’я людини, навколишнього середовища, або нацбезпеки. Водночас, грузинський уряд запровадив вимогу винятково електронного формату ліцензування, податкової та іншої звітності, щоб унеможливити фізичний контакт між підприємцями й чиновниками, а, отже, корупцію;
• Органічним законом "Про економічну свободу" від 2011 р. було закріплено воістину революційну новацію: будь-яке підвищення податкових ставок або запровадження нових податків повинне бути затверджене на всенаціональному референдумі. Це гарантує стабільність податкової системи і забезпечує сприятливий інвестиційний клімат;
• при Міністерстві фінансів Грузії будо створено комісію з вирішення податкових спорів, куди надходили нерозв'язані конфліктні кейси поміж бізнес-структурами і податковою. До завершення розгляду справи (в т. ч. судового) грузинські підприємці мають право не платити суму податку, яка є предметом спору (кардинально протилежна ситуація – в Україні!). В 2011 р. кількість довільних податкових перевірок (поза чіткими критеріями ризику) знизилася до нуля. Окрім того, тоді ж уряд прийняв рішення дозволити компаніям залучати послуги приватних аудиторів для проведення податкових аудитів і перевірок.

Відтак, до 2011 року Грузії вдалося досягти вражаючих економічних результатів. Наприклад, зменшення податкових надходжень через зниження ставок оподаткування значною мірою компенсувалося за рахунок розширення податкової бази й посилення податкової дисципліни.

Протягом вказаного періоду урядові вдалося збалансувати держбюджет, спрямувавши сотні мільйонів ларі профіциту на відновлення енергетичного сектору й дорожньо-транспортної інфраструктури. За 10 років реформ, колись просякнуту корупцією Грузію вдалося вивести на вершини світових економічних, антикорупційних, інвестиційних та інших рейтингів, побудувавши ефективну й динамічну економіку.

Таким чином, українській владі, в контексті грузинського досвіду, як мінімум, необхідно:

а) схвалити Акт про свободу підприємництва, запропонований Міхеїлом Саакашвілі;

б) на основі цього документу й експертних напрацювань розробити й схвалити новий Податковий кодекс, який стимулюватиме, а не притлумлюватиме бізнес, в тому числі – сприятиме розширенню податкової бази;

в) скоротити до мінімуму кількість податків, скоротивши ставки деяких податків в 1,2-1,7 рази, а навантаження на фонд заробітної плати – вдвічі;

г) скоротити кількість ліцензій і дозволів до мінімум, лишивши їх лише для бізнесу з підвищеним ризиком, при цьому – перевести всі комунікації бізнесу з податковою винятково в цифровий формат.

Та чи здатна влада "наступити на горло" власній фіскально-корупційній "пісні"? Питання – наразі відкрите.