Олігархи, на вихід: чи зможе Україна позбутися впливу "обраних"

Перший заступник голови Верховної Ради Руслан Стефанчук в інтерв’ю "Українській правді" повідомляв, що в анонсованому законопроєкті буде сім критеріїв, за якими визначатимуть, хто є олігархом. Секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данілов вважає основною ознакою зарахування до олігархів вплив на владу.

​До теми Я вважаю їх просто бандитами, – Зеленський про українських олігархів

Олігархи та вплив

За попередньою оцінкою РНБО, в Україні є 13 осіб, яких можна віднести до категорії олігархів. Однак, їхні прізвища наразі не опубліковані.

Ми не хочемо вбити великий бізнес, але ми точно вбиваємо поняття, зміст і вплив олігархічної системи в нашій країні. Впливу на мас-медіа не буде, впливу на політику не буде, впливу на чиновників не може бути. Але якщо це буде, то ці люди отримають квиток під назвою "олігарх". Вони з’являться в спеціальному реєстрі й тоді цей великий бізнес може втратити велику частину активів,
– заявив очільник держави під час пресконференції 20 травня.

Зеленський зазначив, що той, хто потрапить у цей реєстр – підпаде під певну категорію санкцій. За словами очільника держави, у законопроєкті є три головні пункти, об'єднання яких означатиме автоматичне попадання в реєстр. Зокрема, це вплив на медіа; участь у політичному житті країни (вплив на депутатів та чиновників, власна партія, фінансування партії); сума активів і статки.

Згідно з цією філософією, у них сьогодні є можливість не бути олігархом і не стати ним. Згідно з цим законом, у них буде не дуже довгий час, щоб позбавитися всього цього впливу. Навіть ми їм покажемо, яким чином можна це зробити, якщо це потрібно. Глухого куту для них не буде. Це нормальний закон, що поважає великий бізнес,
– додав Зеленський.

Руслан Стефанчук заявив, якщо олігарх підпадає під три чи більше параметрів, то відповідні санкції будуть спрямовані, щоб він втратив один чи два з тих параметрів, під які потрапляє. За його словами, мова йде про "якийсь вид юридичної відповідальності".

Хто може потрапити у список 13-ти

Колишній народний депутат член наглядової ради "Укрзалізниці" Сергій Лещенко з посиланням на свої джерела, пише, що під критерії олігархів можуть потрапити Рінат Ахметов, Петро Порошенко, Дмитро Фірташ, Ігор Коломойський, Віктор Пінчук, Сергій Льовочкін, Віктор Медведчук, Вадим Новинський, Юрій Косюк, Олег Бахматюк, Костянтин Жеваго та подружжя Герег.

До переліку найбагатших людей України, за версією видання Forbes Україна, входять:

• Рінат Ахметов (статки 7,6 мільярда доларів);
• Віктор Пінчук (2,5 мільярда доларів);
• Костянтин Жеваго (2,4 мільярда доларів);
• Ігор Коломойський (1,8 мільярда доларів);
• Геннадій Боголюбов (1,7 мільярда доларів);
• Петро Порошенко (1,6 мільярда доларів);
• Вадим Новинський (1,4 мільярда доларів).

До найбагатшої "десятки" українців Forbes зараховує Юрія Косюка, Олександра Ярославського, а ще подружжя Олександра і Галину Герег.

Чому цей закон є важливим для України?

Секретар Ради національної безпеки та оборони Олексій Данілов на своїй сторінці в Facebook написав, що поряд з військовою агресією Російської Федерації однією з основних загроз національній безпеці України є олігархічна система.

Система, яка почала формуватися фактично одразу після набуття Україною незалежності за повної бездіяльності влади.З роками олігархічна система, яка дедалі більше укріплювалася і запливала фінансовим корупційним жирком, ставала все впевненішою в собі та все нахабніше втручалася в українську політику,
– написав Данілов.

Він зазначає, що за довгі роки Україна опинилася "надійно замкненою в щільному олігархічному трикутнику, де олігархічна економіка породжувала монополії та корупцію". За словами Данілова, саме тому будь-яким системним реформам чиниться шалений опір олігархів, які загрожують їх становищу, що домінує в економічній сфері та впливу на державні інституції.

Сформовані олігархічні групи через інкорпорованих у владу "своїх правильних" кадрів фактично приватизували сектори вітчизняної економіки: газову, хімічну, енергетичну, нафтопереробну сфери, і протягнули свої пазурі до прибуткового аграрного сектору. Монополії призвели до глибинної корупції,
– додав Секретар РНБО.

Українські олігархи: особливості

Політолог Максим Джигун каже, що потреба в цьому законопроєкті з’явилася давно. Проблема олігархату турбує українців протягом усіх років незалежності.

Більшість олігархів ще з часів 90-х років не надто демократичними способами отримали, в тому числі, державні підприємства та інші українські ресурси за безцінь. Сьогодні вони використовують все виключно для власного збагачення. Інтереси українців тут ніяк не представлені. Якщо говорити про цей законопроєкт, як про ідею, то він давно визрів, він є актуальним та має попит у суспільстві. Це гарна за формою оболонка, однак я сумніваюся, що це призведе до якихось якісних змін в сприйнятті олігархів чи їх викоріненню з України,
– каже політолог.

Максим Джигун зазначає, що всі очільники держави, які були протягом років незалежності України сформували систему, яка дозволила налагоджувати відносини з олігархами та знаходити з ними компроміси, вибудовувати силу противаг, яка працює в медійному, фінансовому та адміністративному плані.

“Тристороння дослідницька група”, до якої входять Володимир Фесенко, Андрій Єременко та Олександр Каменець у квітні 2021 року оприлюднила своє дослідження "Деолігархізація" та проаналізувала особливості української олігархії.

В Україні регулярно змінюються президенти, керівні партії та уряди, а ось список головних олігархів залишається майже незмінним останні 15 років. Але відносини українських олігархів з президентами й панівними політичними силами це скоріше симбіоз, взаємне пристосування, і взаємний вплив. Немає домінування однієї сторони. Це динамічна і конкурентна система єдності та боротьби протилежностей,
 – сказано в дослідженні.

Політолог Володимир Фесенко, який досліджує українських олігархів, каже, що є три основні ознаки олігархів:

• впливова людина в бізнесі, яка має великі статки та великий вплив в економіці;
• великий політичний вплив – наявність або власної партії або власної фракції в парламенті, своїх людей у виконавчій владі, в місцевому самоврядуванні, тобто наявність вагомих впливових лобістських інструментів в політиці та державному управлінні;
• великий медійний вплив – в першу чергу наявність свого власного, як мінімуму, одного телеканалу.

Політолог Максим Джигун зазначає, що має великі сумніви щодо того, що президент може зробити реальні дії цим олігархічним колам, бо це послабить і його позицію.

Найбільша тут проблема, що приймаючи якісний законопроєкт, Зеленський, фактично, ”вистрілює собі в ногу” та позбавляється цієї системи взаємовідносин. Я дуже сумніваюся, що в цьому законопроєкті будуть закладені такі механізми та інструменти, які дійсно позбавлять нас тих загроз та проблем, які ми маємо зараз,
– каже Джигун.

За словами політолога, в Україні склалася система такої “копнякової демократії”, коли особисто та з доброї волі серйозні політичні рішення не приймаються, є наслідком зовнішнього тиску від західних партнерів – ЄС та США.

Сьогодні Коломойський є одним із ворогів США та знаходиться в санкційному списку. З Медведчуком ситуація також є неоднозначною. Зараз продовжують грати в "довгу політичну гру" проти Медведчука, але особисто я не бачу зараз якихось загроз для лідера "Опозиційної платформи – За Життя", зважаючи на те, що людині, яку підозрюють у державній зраді, дають запобіжний захід не тримання під вартою, а домашній арешт. Я собі не можу уявити, щоб схожа ситуація відбулася в якійсь іншій цивілізованій країні. Тому наразі спостерігаємо двоякість,
– каже Джигун.

Механізми боротьби з "олігархатом". Чи запрацюють?

Політолог Володимир Фесенко каже, якщо виходити з державної політики та із завдання деолігархізації, треба визначити чіткі інструменти, яким чином та як вивести великих українських бізнесменів з політики.

Як це зробити? Простого способу тут немає. Заборонити брати участь в політиці, наприклад, у виборах не можна, бо це конституційне право кожного громадянина. Якщо людина обрана депутатом у Верховну Раду або обіймати посаду у виконавчій владі, то вона не може займатися бізнесом. Така заборона у Конституції є, але треба щоб вона жорстко діяла. Потрібні санкції за те, що людина займається бізнесом,
– каже політолог.

За словами Фесенка, треба визначити такі критерії, щоб можна було притягнути до відповідальності, наприклад, за використання політичного та державного статусу для бізнесових цілей.

Якщо підтверджується конкретним розслідуванням, що депутат "А", який формально наче не є бізнесменом, але реально він продовжує займатися бізнесом і є підтвердження, що він впливає на бізнесові рішення та отримує прибутки, то такий депутат має бути позбавлений депутатського статусу. Але для цього треба ухвалити й конституційні зміни, бо в нас немає позбавлення депутатського статусу за такі порушення. В цей самий час, треба, щоб все було підкріплено правоохоронними органами,
– каже експерт.

За словами політолога, в Україні також можна ввести антимонопольне обмеження, щоб один бенефіціар, одна фізична особа або одна компанія не мала понад 50% власності на конкретне ЗМІ.

Але тоді будуть з’являтися підставні особи. Наприклад, Медведчук і так на підставну особу придбав свої телеканали. На жаль, простих інструментів немає. Примусити продати, а як? Наприклад, Віктор Пінчук наче і хоче продати хоч один із трьох своїх телеканалів, але не хоче продавати за безцінь,
– зазначає Фесенко.

Фесенко зазначає, що одного закону для боротьби з "олігархатом" буде замало – необхідно впровадити цілу низку нормативних рішень та законопроєктів у різних сферах.

А це буде дуже важко зробити в нашій країні, бо закон – це одне, а право застосування та виконання закону, на жаль, зовсім інше. Особливо, треба провести цілу низку заходів з боротьби з політичною корупцією. Тому що з впливом олігархів у політиці й великим бізнесом треба саме рухатися в площині боротьби політичної корупції. Будуть потрібні законодавчі акти та в медійній сфері. Можливо, інші нормативні регулятивні документи, щоб зменшити вплив олігархів,
– пояснює політолог.

За словами експерта у кожному конкретному випадку, по кожному конкретному олігарху мають бути окремі дії й тактика в економічній сфері. А щодо політичної корупції, – мають запрацювати та ретельно виконуватися загальні стандарти.

Заступник директора Інституту розвитку інновацій Артем Петренко каже, що визначити вплив олігархів на сектори економіки та їх монопольне становище буде не важко. За його словами, вирахувати його можна буде за методологією, яка сьогодні вже використовується у банківській системі.

Йдеться про вагомий ринковий вплив, а не лише про класичну монополію, де понад 50%. Навіть, коли є три гравці, які мають по 25% на ринку та спільно перекривають його. Яскравим прикладом є ринок нафтопродуктів, де гравці можуть спокійно встановлювати умови та диктувати ціни. Я вважаю, що термін "ринковий вплив" треба вносити в антимонопольне законодавство. Цей термін має бути частиною кампанії по деолігархізації,
– каже експерт.

Петренко зазначає, що подібний досвід був у США, Японії та Німеччині, де попри намагання фірм обійти ці обмеження, зберегти конкуренцію вдається. Також, каже експерт, для того, щоб зменшити вплив олігархів, зокрема, на медіа в Україні, треба політична воля влади.

Західний досвід: що може перейняти Україна?

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба в інтерв'ю "Радіо Свобода" заявив, що закон про олігархів, який запропонував розробити президент Володимир Зеленський, буде враховувати досвід Сполучених Штатів.

У дослідження "Тристоронньої дослідницької групи" зазначається, що Україна обрала для себе геополітичним орієнтиром європейську інтеграцію і західну політико-економічну модель розвитку. Загальний політичний стандарт Євросоюзу – обмеження впливу великого бізнесу на велику політику. Західні партнери України, особливо США, саме в олігархах бачать головне джерело деформацій в політичному та економічному розвитку України, тому стимулюють політику деолігархізації та боротьбу з політичною корупцією.

За словами політолога Максима Джигуна, Україна має врахувати та перейняти від західних країн наявність сильних антикорупційних та антимонопольних інституцій. Адже, поява монополій в державі є загрозою для появи олігархів.

У США дозволяє відкрити карти та унеможливлювати ті підкилимні політичні ігри, які ведуться у нас – це закон про лобізм, якого в Україні дуже не вистачає,
– каже політолог.

Однак, за словами Володимира Фесенка закон про лобізм не вирішить проблем з олігархами в Україні через корупцію в інституціях.

Вони просто купують або беруть на утримання конкретних депутатів, міністрів або просувають їх на посади й вони отримують додаткове винагородження за свої послуги. Тут і є проблема, бо додаткові нагородження є неофіційним, вони не мають права на такі нагородження "за послуги бізнесу". З цим треба боротися, це не так просто як здається, це завдання якраз антикорупційних органів, які створені. Поки що вони його, м’яко кажучи, не дуже добре виконують,
– каже експерт.

Політолог зазначає, що Україна може перейняти від США "антитрастове законодавство" та обмежити великі монополії. За його словами, міжнародний досвід в Україні частково врахований. Зокрема, по фінансуванню політичних партій від приватних джерел.

Але, як свідчить досвід, типові масові порушення якраз пов’язані з практикою приватного фінансування партій. Просто оформлюють це на підставних осіб. Це типове порушення, масова практика. Замало просто використати американський досвід, його треба адаптувати до наших реалій. Треба не просто перенести практики чи норми із західного законодавства до України, а впровадити серйозні санкції, щоб ці норми працювали на практиці, 
– каже експерт.

Артем Петренко каже, що перший позитивний досвід США стосується саме обмеження монополій. Основне підґрунтя для такого законодавства заклалося ще на початку 20 століття.

Тоді були розділені монополії, які виросли до неймовірних розмірів під час промислової революції кінця 19-го століття, йдеться в першу чергу про сумнозвісну кампанію Standard Oil Джона Рокфеллера, який став першим офіційним доларовим мільярдером в історії людства. Потім цю компанію примусово розділили. Цей приклад поклав край цьому свавіллю, 
– додав експерт.

За словами Петренка, в Україні в різних сферах економіки — подібні ситуації. Це стосується й тарифів на електрику і на газ для населення.

Ці речі серйозно впливають на кожного громадянина. Є чіткі монопольні правила, і в нашому законодавстві вони також є, але їх треба вдосконалювати та виконувати, створювати механізми відповідальності за невиконання,
– зазначає політолог.

Роль судової системи, правоохоронних органів та антикорупційних інституцій

Володимир Фесенко наголошує, що судова система та правоохоронні органи мають зіграти вирішальну роль у боротьбі з "олігархатом". В першу чергу, каже політолог, йдеться про антикорупційні інституції.

Коли йдеться про конфлікти між самими бізнесменами, то вони їх найчастіше вирішують не в Україні, бо вони самі не довіряють нашій судовій системі. Вони вирішують їх в міжнародних судах. Тому потрібно ще й очистити судову систему та провести серйозну антикорупційну люстрацію в судовій системі. Це все надовго, одномоментних перемог над олігархами не буде,
– каже Фесенко.

Політолог Артем Петренко зазначає, що правоохоронна система США дуже відрізняється від української, адже добитися покарання за порушення законодавства там набагато простіше.

На жаль, у нас з цим проблеми. У нас олігархи навіть скупляють керівників правоохоронних органів. Настільки система прогнила, що будь-який президент, що прийшов і є чесним нічого не може зробити. Тому ми зараз бачимо ті речі, які робить РНБО, бо правоохоронні органи не доопрацьовують. Я не вірю, що це можна буде вирішити одним законопроєктом,
— нагадує аналітик.

За його словами, реформи в Україні мають бути комплексними. Йдеться, зокрема, про судову, правоохоронну та реформу захисту власності.