Згадати Все. НСК Олімпійський: головна арена країни
Лев Троцький, Станіслав Косіор, Микита Хрущов – як гадаєте, що об'єднує цих персонажів, крім того, що вони вершили долі мільйонів? У різні роки їхні імена носив стадіон, який ми нині знаємо як НСК "Олімпійський". А починалося все ще в далекому 1923 році.
Конструкція того стадіону була до неможливого примітивною. Для частини трибун використали схили Черепанової гори. А решту спорудили з земляних валів і уламків будівель. Грали там не лише футбол.
Читайте також: Згадати Все. Будні дитячих садків
На стадіоні проводили різноманітні змагання. І часом доволі екзотичні – як-от живі шахи, штука популярна в двадцяті-тридцяті. У 34-му, коли столицю перенесли з Харкова до Києва, з’явилася потреба в повноцінній спортивній арені на 50 тисяч місць.
"Спочатку побудували стадіон на 1500 місць. Він був зовсім іншого орієнтування і значно меншим – без доріжок, без нічого. Просто була така арена, на якій почали грати футбол", – розповів генеральний директор НСК "Олімпійський" з 1974 по 2007 рік Сергій Демидов.
У перші післявоєнні роки футбол грали на стадіоні "Динамо", а Республіканський стадіон реконструювали та добудовували аж до 1949 року. Відтоді це – домашня арена київського "Динамо".
Нам видавали квитки по 10 копійок, і ми всі неорганізовано за бессарабськими воротами сідали і, як то кажуть, на повну силу вболівали за "Динамо",
– згадав колишній гравець "Динамо" Володимир Мунтян.
Той, тоді ще одноярусний, стадіон став свідком історичної для українського футболу події. 17 жовтня 1961 року – кияни грають у нульову нічию з харківським "Авангардом". Тим часом їхній головний конкурент за чемпіонство, московське Торпедо, неочікувано поступається узбецькому Пахтакору.
Того дня "Динамо" першим із немосковських клубів став чемпіоном Союзу. У середині шістдесятих київському клубу феєрило по-справжньому. Три поспіль чемпіонства у 1966, 1967 і 1968 роках – це рекорд, який уже не перевершити нікому.
З чим можна було зрівняти ціну квитка на футбол – дивіться у програмі.