Зима. На вулиці ще темно, а мама вже будить: "Снідай, одягай колготки і виходимо в садок".
Читайте також: Згадати все. Іноземці за залізною завісою
Але похід у садок не обговорювався. Батькам треба на роботу, а дитину залишити, як правило, немає з ким. Тож когось у садочок водили, а наймолодших в ясельну групу просто носили. Без уваги діти точно не залишалися. І найбільше її отримували недисципліновані вихованці дитсадка. Випускники садків пізнього радянського періоду скаржаться – муштрували, як солдатів.
З ручками взагалі все дуже строго. Чомусь за освітнім феншуєм діти повинні забути про їхнє існування і навіть термін спеціальний придумали – долоньки мали лежати на колінах човником.
Діти мусили спати вдень, інших варіантів просто не було. І навіть якщо вихователька не йшла зі спальні, це зовсім не значило, що всі будуть спати.
Одна з ігор дитячих – кидатись подушками. Викладачі ж не весь час були. Постояли 5 хвилин і пішли собі. Ми тут же зривались і починали кидатись подушками. Інколи заходила вихователька і бачила безлад,
– розповів народний артист України Анатолій Матвійчук.
Навіть якщо задрімали всі довкола і немає в кого кинути подушкою, можна просто полежати з користю.
Для мене це був час найкращий. Бо я в цей час фантазував. Я уявляв себе в печері, що пливу в кораблі, лечу в літаку чи в космосі,
– пригадав Матвійчук.
Але злісне і регулярне невиконання команди "відбій" могло закінчитися жорстким покаранням.
Які покарання застосовували вихователі – дивіться у програмі.